Чудо-поїзд зареєстрований як ТРАКТОР!!!

Як відомо, у країні дурнів можливі будь-які чудеса. Приміром, ось уже майже півроку центром Львова курсує казковий чудо-поїзд. Задум безумовно хороший, але от маршрут цього дива пролягає не на спеціально відокремлених від усього іншого транспорту доріжках, як це роблять у циві­лізованому Західному світі, а прямо по проїжджій частині. Коли бачиш, як яскраві кольорові вагончики маневрують поміж легковиків, мікроавтобусів та трамваїв, просто завмирає серце. Те, що туристи, багато з яких – діти, у чудо-поїзді наражаються на дорожню небезпеку, видно і неозброєним оком. Тонкі стінки вагончика і невеличкі, мало не іграшкові колеса красномовно підтверджують, що такий транспортний засіб може курсувати хіба що спеціально виділеними закритими площами чи парками, і об’їжджати максимум пісочниці та лавочки, а не потрапляти у небезпечний вир дорожнього руху великого мегаполісу.

До прикладу, у курортних містечках аналогічні поїзди мандрують набережною поміж тими, хто відпочиває, а в Києві такі вагончики їздять парком Володимирська Гірка. Львівські чільники чомусь проклали маршрут цього привабливого для туристів об’єкта прямо по центральних дорогах міста, фактично транспортних вузлах. Так, у місті Лева це диво можна зустріти і на переповненому транспортом проспекті Свободи, і на площі Митній, і на вулиці Винниченка. Звісно, суттєвим аргументом є історичність центральної частини: її багата архітектура, зацікавленість туристів власне центром Львова. Але є і вагомий контраргумент — гіперактивний рух у центральній частині міста, через яку пролягають шляхи більшості маршруток міста. І пам’ятаймо: до біди багато не треба — вона завжди поряд…

Цілком ймовірно, що екскурсійні тури поїзда можуть завершитися вельми трагічно. “У нас у самих враження, що це — до першого ДТП”, — сказали у приватній розмові автору цих рядків працівники відділу ДАІ міста Львова, які, не на жарт, стурбовані таким чудо-транспортом. Проте коментувати рівень безпеки автопоїзда спершу відмовились, мовляв, міське ДАІ погоджувало тільки схему руху, а поїзд же нікому не заважає (щоправда, водії займають протилежну позицію). Чекаємо поки грім не вдарить… От тільки, коли біда таки трапиться (тьху-тьху), неодмінно знайдеться той, хто все знав наперед, та скаже: а ми ж казали…

З питаннями щодо курсування чудо-поїзда “Ратуша” звернулася в управління транспорту і зв’язку міської ради. Заступник начальника управління Ігор Собенко відказав: “Це зареєстрований транспортний засіб, який має погоджену в ДАІ схему руху. Усі питання до ДАІ, а також до управління туризму”. Проте прес-служба міської ради запевнила “Ратушу”, що, хоча туристичний автопоїзд був впроваджений рішенням виконкому від 12 грудня 2008 року, всі питання можна скеровувати не до управлінь туризму чи транспорту ЛМР, а до фірми-власника поїзда, тобто ТзОВ “Чудо-тур”.

Власник ТзОВ “Чудо-тур” Лев Підлісецький, зі свого боку, навів чимало аргументів, що підтверджують безпеку автопоїзда. Чудо-поїзд виготовлений у грудні 2008 року в Німеччині компанією “Road Trains TSCHU-TSCHU”, – повідомив власник. Виробник видав сертифікат якості. Ще одним документом з Німеччини, є так званий ТЮФ сертифікат, який видає незалежний орган, що перевіряє якість. В Україні поїзд проходив перевірку щодо відповідності українським стандартам і отримав Сертифікат відповідності. Сертифікацію поїзда здійснювало державне підприємство “Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації”. Лабораторні випробування проводило Центральне конструкторське бюро ЛАЗ. Чудо-поїзд проходив технічний огляд в Інспекції державного технічного нагляду ЛОДА у квітні (до слова, курсує він зі січня — Авт.)

На запитання, який рівень безпеки цього поїзда, порівняно, наприклад, з маршруткою, Лев Підлісецький відказав: “Цей транспортний засіб призначений для екскурсійних турів Львовом, швидкість його руху мінімальна (до 25 км/год). Безпечність використання дорожнього поїзда засвідчують вищезгадані документи. Щодо порівняння з іншими транспортними засобами, то це, на наш погляд, є дещо не коректно. Нехай кожен відповідає за себе. Тим більше кожен транспортний засіб має своє призначення. Єдине можу зазначити, що наш поїзд є новий та безпечний транспортний засіб”. Стосовно аварійних виходів, то власник запевняє, що їх у кожному вагоні по три.

Щодо питання, хто нестиме відповідальність у разі технічної несправності, яка може спровокувати аварію, пан Підлісецький щиро відказав: “Сподіваюсь такого не буде. Але, як кажуть, “Береженого Бог береже”. Тому, нами проводяться профілактичні заходи, транспорт застрахований у страховій компанії. Перед кожним виїздом поїзда з місця паркування водій проходить медогляд в лікаря, а транспортний засіб перевіряє механік. Тільки після позитивних результатів перевірки транспорт рушає, що засвідчує подорожній лист автомобіля. Всі водії, що є у штаті ТзОВ “Чудо-тур” мають права відповідної категорії (D і E) та досвід водіння транспортних засобів від 9 років і більше”.

Відповідь на питання: чому чудо-поїзд не реєструвало ДАІ, дала керівник прес-служби обласної державтоінспекції Світлана Добровольська. Вона пояснила, що цей транспорт — самохід, і як це не смішно, його прирівнюють із трактором, тому реєстрували його у службі Державного технічного нагляду ЛОДА — службі, яка відповідає за сільськогосподарську техніку. Заступник керівника цієї установи Михайло Диня підтвердив інформацію: “Цей автопоїзд дійсно реєструвала наша служба після того, як ДАІ його просто „відфутболило”. У нашій державі завжди так: як ніхто не хоче приймати, то до нас спихають. Автопоїзд законний, куплений, а не крадений, розмитнений. У поїзда є гальма, кермо, він технічно справний, тож ми видали номерний знак і талон про проходження техногляду. Але наголошу: ми лише реєструємо, а не формуємо дорожній рух. Родзинка в тім, хто ж випустив це диво прямо на „забиті” автомобільною технікою дороги? Про доцільність маршруту чудо-поїзда на проїжджій частині крути-не крути, а питайте у міського ДАІ”.

“Ратуша” знову звернулася до міського ДАІ уже з конкретним запитанням: яким чином опинився цей диво-транспорт, прирівняний до трактора, на проїжджій частині Львова? На що начальник ВДАІ Львова Богдан Мицак відповів вельми аргументовано: а де ж йому їздити? Зате вдалося дізнатися чиїх рук справа створення маршруту. “Схему руху ми не розробляли, ми лише погоджували уже складену і дану нам на підпис, — поінформував начальник міського ДАІ. — Розробляв її, я так розумію, сам власник. Зрештою чудо-поїзд їздить по тих дорогах, що й інший транспорт, це — законно, отож він нічого не порушує”. 

Прохання оцінити рівень безпеки екскурсійного маршруту, прокладеного по проїжджій частині від імені досвідченого фахівця, пан Мицак, на жаль, відхилив: “Не хотілося б того коментувати. Бо я маю багато застережень і щодо цього, і щодо іншого транспорту у центрі. То взагалі треба переглядати рух у центральній частині міста”.

Ірина ЮЗИК, "Ратуша"

Довідка

За даними ЗАТ Депозитарно-клірингова компанія “Український реєстратор”, 32-річний Лев Теофілович Підлісецький є головою правління Відкритого акціонерного товариства “Південьзахіделектромережбуд”, зареєстрованого виконкомом Львівської міськради 15.11.1994 р (Код за ЄДРПОУ: 00114086, юридична адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 151). Вид економічної діяльності ВАТ “Південьзахіделектромережбуд” — будівництво підприємств енергетики, добувної й обробної промисловості. Андрій Садовий до кандидування на посаду міського голови Львова також був головою правління ВАТ “Південьзахід­електромережбуд”. Цікаво, що заступником голови правління ВАТ “Південьзахіделектромережбуд” Лева Підлісецького з фінансово-економічних питань сім місяців був Климкович Євгеній Орестович (звільнений із займаної посади 16.02.2007 року). Після звільнення Євгена Климовича нікого не призначено.

Тепер Євген Климкович — відомий усім начальник управління комунального майна Львівської міськради, де головує Андрій Садовий. 18 квітня 2008 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ “Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів” Підлісецького Лева Теофіловича, частка якого в статутному фонді емітента становить 0,01%, звільнено з посади члена спостережної ради, на якій він перебував від 2006 року.

Та не менш пікантними, аніж очолювання “Південьзахіделектромережбуду” у біографії львівського “поважаного вагоновожатого” є сторінки, пов’язані зі сумнозвісними “Галицькими інвестиціями”, якими дорікали виборці Андрієві Садовому в час його кандидування на крісло мера. Лев Підлісецький був ніким іншим, як заступником виконавчого директора ЗАТ ІК “Галицькі інвестиції”, і саме в цій іпостасі виступав паралельно директором з економіки та фінансів ВАТ “Галенергобудпром”. Висновки про те, чому міський голова Львова Андрій Садовий на освяченні “Чудо-поїзда” дякував Левові Підлісецькому “за дружбу бізнесу і влади”, варто зробити самому.  А також самому поміркувати, чому інших креативників, що зверталися до міськради із ідеєю запровадження екскурсійного транспорту, міські достойники відправляли по замкненому колу дозвільної системи та чиновницького “театру абсурду”. Натомість Левові Підлісецькому впровадити ідеї, які до міськради принесли інші  люди, вдалося завиграшки.