Із сивої давнини люди поселялися та жили біля підніжжя таємничих, смертельно небезпечних творінь природи — вулканів. Між виверженнями цих гір, які дихають вогнем, що забирали людські життя, минали десятки, а іноді й сотні років. Кожне наступне покоління, що приходило оселитися на місці давнього катаклізму, як правило, вважало, що саме з ним ніколи, нічого жахливого не станеться. Однак, через деякий ніким не передбачений час, трагедія повторювалася…
На сучасному етапі розвитку нашої цивілізації небезпек не лише не поменшало, а навпаки, завдяки не завжди продуманій діяльності людства, значно побільшало. Назвали їх техногенними аваріями. Вони так само несподівано, як і вулкан, у будь-який день і час можуть заявити про себе, і тоді чекай біди… Про деякі “проблемні об’єкти” нашого міста влада вперто не хоче говорити, прикриваючись тим, що це конфіденційна інформація, яка має гриф обмеженого доступу — “Для службового користування”. Однак, на нашу думку, громада Львова має знати правду про те, що в разі техногенної аварії можуть втратити здоров’я і життя тисячі і тисячі осіб. Хлораторна станція ЛМКП “Львівводоканал”, що по вул. Стрийській, на території гіпотетичного стадіону під “Євро-2012”, привернула до себе увагу після оприлюднення на нараді робочої групи СБУ інформації про зону небезпеки навколо неї з радіусом 700 м. Як вдалося з’ясувати, на території міста ще шість аналогічних станцій обробки хлором питної води. Одна з них — при в’їзді на Сихівський масив (її добре видно з моста, що з’єднує вул. Зелену з цим густонаселеним районом). Друга — по вул. Шевченка, на території спецрозподільника для неповнолітніх. Її можна розгледіти хіба що з даху розташованого по сусідству військового шпиталю. Ще по одній — у районах Кривчиць і Збоїщ (вони оточені численними дачними ділянками). Але та станція, яку ми побачили в Рясне-2, серйозно непокоїть — поруч із нею височіють багатоповерхові будинки (на фото), біля них бавляться діти та прогулюються, нічого не підозрюючи, молоді мами з немовлятами у візочках. На запитання, чи знають вони, що розташовано у цих сірих спорудах, двоє знизали плечима, а одна невпевнено відповіла, що, нібито, воду качають. На запитання, що робитимуть у разі викиду хлору, відповіли зустрічним: „Це той, що в нас з крана шипить?”
Останній із шести „сплячих вулканів” — поруч із торговим центром „Метро”, в районі вулиці Городоцької, має назву „Будзень”. Він оточений припаркованими легковими та вантажними автомашинами, навколо яких походжають десятки відвідувачів супермаркету (скільки громадян у цей час всередині будівлі, ми підраховувати не беремось). Охоронець у залі, поняття не має про розташований поруч небезпечний об’єкт, але на аналогічне запитання, подумавши, відповідає, що “повідомить керівництво і МНС, а з магазину не піде, аби хтось чогось у паніці не вкрав”.
Прес-служба „Львівводоканалу” інформаційний запит газети „Ратуша” щодо фактичної відстані між житловими й іншими об’єктами масового скупчення людей і хлораторними станціями проігнорувала, немає відповіді і на запитання про те, який радіус зони ураження хлором встановлений навколо цих об’єктів. Редакція також з’ясувала, що у Львові немає комплексного плану переходу на безпечний для людей гіпохлоріт натрію. Однак виявилося, що нагляд за дотриманням техніки безпеки на хлораторних станціях здійснює Держгірпромнагляд у Львівській області та Держінспекція МНС України у Львівській області.
Те, про що не побажали повідомити водоканальники, кореспондент спробував з’ясувати в МНС у Львівській області, зокрема, у пана Максима Д.
— Чи дотримана безпечна відстань між хлораторними станціями в Рясне-2 та по вул. Городоцькій між будівлями, в яких перебувають багато людей, і що їм робити в разі аварії?
— Це не наша справа — відстань міряти. Хтось давав дозволи на будівництво, то нехай і відповідає, якщо щось станеться. Ось коли рване, тоді ми і приїдемо рятувати. Роз’яснимо, що треба робити населенню в цій ситуації. Та і що вам ті станції, у Львові є таке… Краще вам не знати. Спокійніше спатимете! — оптимістично закінчив п. Максим.
Віктор ЧАРНОМСЬКИЙ
"Ратуша", 23 квітня