Ртутні поля

"Ратуша", 19 березня

|

Широко розрекламовані енергозберігаючі лампи містять ртуть, тож викидати їх у смітник не можна, а здати на утилізацію нікуди
Енергозберігаючі лампи стають щораз більше популярними. Ще б пак, адже така лампа може зекономити 80% енергії, отже, і коштів, які „поїдали” лампи розжарювання. Саме тому нині львів’яни масово, як зрештою, і увесь світ, переходять, власне, на цей вид освітлення. Водночас, чимало з тих свідомих громадян, що замінюють енергозатратні лампи розжарювання на компактні ртутні лампи тішать себе думкою, що новинка в домівці не лише зекономить кошти на електроенергії, але і стане кроком до більш чистого довкілля, і не здогадуються про те, що кожна така лампа містить пари токсичного газу — ртуті. Коли всі ці лампи потраплять у смітник, про чисте довкілля доведеться забути. Адже ртуть — одна із вкрай небезпечних отруйних речовин.
Відповідно до інструкції, яку додають до енергозберігаючих газорозрядних ламп Львівського виробника ВАТ “Іскра”, в них міститься 4 міліграми ртуті. Як запевняють самі виробники, ця кількість не значна. Однак екологи застерігають, якщо 4 роки тому, кількість проданих на ринку України ламп становила 4 млн штук, нині — 26 млн на рік, а за кілька років, за їх прогнозами, ця кількість може сягнути аж 40 млн. І якщо не налагодити систему збору відпрацьованих освітлювальних приладів, усі ці мільйони ламп із токсичним газом потраплять на смітник, а згодом поїдуть у Грибовичі, чи інші схожі сміттєзвалища. 
„Лампи зі скла, тож, найбільш імовірно, вони, викинуті у смітник, розіб’ються вже в сміттєвому контейнері. Отже, ртуть осяде неподалік наших домівок і дитячих майданчиків, де граються наші діти”, — констатує директор виробництва газорозрядних ламп ВАТ „Іскра” Ігор Андрюшко. Окрім того, за словами керівника ГО „Бюро екологічних розслідувань” Дмитра Скрильнікова, частина ртуті, що потрапить до сміття, суттєво вплине на склад відходів. 
„Схожа ситуація склалася не лише у Львові, але й в усіх містах України, — розповідає директор виробництва газорозрядних ламп ВАТ „Іскра”. — За винятком хіба що Полтави, де віддавна існує підприємство, яке переробляє такі відходи, та Києва. Але і ці підприємства за те, щоби забрати у вас відпрацьовані лампи, беруть плату. Звісно, що за таких умов ніхто з населення свої лампи на утилізацію не понесе”. 
Попри те, що в інструкції до ламп „Іскри” рекомендують відносити відпрацьовані лампи до „пунктів збору створених органами місцевого самоврядування”, реально подіти їх нікуди, адже жодних пунктів збору не існує: „До нас постійно звертаються люди, свідомі того, що такі лампи викидати в смітник не можна, із запитанням: „А куди ж їх подіти?”, — зізнається Ігор Андрюшко, — та, щиро кажучи, нині ми нічим не можемо їм допомогти”.
„Звісно, відмовлятися від масового виробництва таких ламп ніхто не планує. Адже газорозрядні лампи заощаджують електроенергію, отже, на ТЕС, таких, як Добротвірська, потрібно спалити менше вугілля чи мазуту. Відповідно, кількість забруднюючих речовин, що потрапить у довкілля, буде меншою.
На жаль, нині „правильно утилізувати енергоощадні лампи” ніхто у владі не поспішає. Зокрема, Прем’єр-міністр підписала розпорядження, згідно з яким всі бюджетні організації зобов’язані перейти на енергозберігаючі лампи. А от про правильну утилізацію таких ламп мовчать. 
Водночас, ртуть вважають однією з найбільш підступних речовин. Адже „рідке срібло”, до якого в нас так легковажно ставляться, згубно впливає і на фізичний стан людини, і на його розумові здібності та особистість. При незначних отруєннях ртуттю людина втрачає працездатність, погано спить, відчуває постійні головні болі, неспокій, тремтіння пальців, а при сильних отруєннях ртуттю можливе навіть божевілля, або ж повний розлад особистості: людина не може сказати, сита вона чи голодна, втомлена чи бадьора тощо. З іншого боку, з організму ртуть практично не виводиться. А в довкіллі ртуть переходить в іще більш токсичну сполуку — метилртуть.
„ВАТ “Іскра” нині працює над запуском обладнання, на якому утилізуватимуть ртутні лампи. До кінця року, можна сподіватися, обладнання працюватиме. Однак ми зможемо переробляти лише лампи, вироблені лише нашим підприємством. Адже не може бути ситуація, коли одне підприємство виробляє відходи, а інше за свій кошт їх утилізує. З іншого боку, це дозволить нам бути конкурентоздатними, адже, приміром, бюджетні установи, що купуватимуть енергозберігаючі лампи, змушені будуть згодом звітувати, куди поділи відпрацьовані. Тож купувати освітлювальні прилади “Іскри” буде вигідніше, адже згодом не буде проблем із їх утилізацією. Так само і населення: людина, купивши нашу лампу, знатиме, що згодом зможе безкоштовно здати її нам на утилізацію”, — розповідає пан Ігор.
Що ж до імпортерів енергоощадних ламп, то, за словами директора виробництва газорозрядних ламп ВАТ „Іскра”, примусити їх стати “соціально відповідальними” можна лише за допомогою нормативів і законів, які мають прийняти на державному рівні. Однак, коли це буде, наразі не відомо. 
Наталя ГОРБАНЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.