Казки про звалище

Наталя ГОРБАНЬ, "Ратуша"

|

Віднедавна в Україні тільки й чути про „альтернативні джерела енергії”, енергозбереження, а також про те, як „позбутися” „російської газової голки”. Натомість часто енергія просто в нас перед носом, потрібно лише „цільово” її використовувати і не “підігрівати газом небо”…
Власне, таким прикладом є газ сумнозвісного Грибовицького сміттєзвалища. В тілі міського звалища внаслідок розпаду органіки зібралося чимало газу. За словами депутатки Львівської міської ради природоохоронної комісії Віри Лясковської, за попередніми підрахунками фірми ТзОВ „Гафса”, зі звалища можна отримувати приблизно 26 млн куб. м газу в рік. „Цієї кількості газу вистачило б для опалення помешкань селища на кшталт Грибовичів. Звісно, з кожним роком покладів газу ставатиме менше, та перших кілька років його можна використовувати”, — переконана народна обраниця.
Натомість ТзОВ „Гафса”, згідно з підписаними з міської радою ще кілька років тому угодою, узгоджувати свої дії з бажаннями міської ради чи з громадою багатостраждального селища Грибовичі, ані з ким-небудь іншим, окрім свого іноземного інвестора, не зобов’язана. Аби отримати кошти за Кіотським протоколом, досить просто спалити газ — тобто перетворити його з метану на вуглекислий газ. Адже метан є дуже потужним парниковим газом, і його потенціал глобального потепління у 21 раз перевищує потенціал СО2, тож, простіше кажучи, аби суттєво зменшити вплив Грибовицького сміттєзвалища на глобальну зміну клімату та отримати гроші за умовами Кіотського протоколу, досить просто зібрати і спалити біогаз зі звалища. Як саме його палити — з користю чи просто в факелі на звалищі — вирішує „Гафса”. Вирішити питання на користь “цільового” використання газу фірму може змусити хіба що… совість або соціальна відповідальність.
„Інвестор „Гафси” платить 3 млн доларів за те, щоб провести всі роботи із дегазації. Звісно, ми хочемо, і будемо вимагати, щоби газ не просто спалили, а щоб з нього можна було виробити енергію — теплову чи електричну”, — розповідає Віра Лясковська. За її словами, найбільш реальний варіант — перетворювати енергію на електричну та подавати її для роботи на станцію інфільтратів, для очистки вод, які стікають зі сміття на звалищі. „Нещодавно до нас приїздив аудитор ООН, аби перевірити проект щодо газу на звалищі. Ми запропонували йому розглянути пропозицію щодо забезпечення станції інфільтратів енергією. адже станція для очистки фільтратів зі звалища вже готова, обладнання на ній уже стоїть, а за рахунок енергії зі звалища можна було б очищати фільтрати. Та, на превеликий жаль, склалося враження, що він більше захищав гроші та інтереси інвестора, а не довкілля”, — підсумувала депутат міської ради. Однак вона вірить, що газ таки вдасться використати „на благо”: „В нас із „Гафсою” вже є свого роду джентльменська угода. Ми усно домовилися про те, що фірма все ж не спалюватиме газ без користі. Окрім того, „Гафса” обіцяє, що про обладнання, яке перетворюватиме газ на електроенергію, подбає сама. Фірма навіть готова підписати відповідну додаткову угоду, в якій йтиметься про те, що, за умови, що газу буде і справді так багато, як і передбачали, вона подбає про його перетворення на енергію, яку можна буде використовувати”.
Трохи менше ентузіазму в генерального директора ТзОВ „Гафса” Ярослава Кухара: 
„Дегазація сміттєзвалища — комерційний проект, і спалювати газ — вимога Кіотського протоколу, тож залежить це не від нас. Аби отримати „кліматичні” гроші, потрібно кілька місяців його спалювати. Згодом, можливо, ми використовуватимемо газ і для вироблення енергії, адже за нинішніх цін на газ шкода палити його просто так. Однак наразі не відомо, як саме все це буде. Це не від нас залежить — гроші ж давали не ми, а інвестор. Водночас, ніхто при теперішній кризі грошей на це не дасть. Місто нічого не давало раніше, не дасть і тепер. Один із варіантів, який ми розглядали — „Гафса” сама виступить інвестором і продаватиме електроенергію в мережу”. 
Тож, як бачимо, в коментарі виконавчого директора ТзОВ „Гафса” більше прагматизму, та менше „доброчинності”. Натомість, офі¬ційна позиція тієї ж таки „Гафси”, висвітлена на офіційному сайті Рамкової Конвенціїї ООН про зміну клімату, ще менш барвиста. Зокрема, в проекті йдеться про те, що загалом, на Грибовицькому звалищі можливі три варіанти розвитку подій: можна залишити все як є, тоді весь парниковий газ метан потрапить в атмосферу, можна просто спалювати газ у факелі, не використовуючи тепло, або ж палити газ й одержувати електроенергію… 
„Ратуша” подає опис, власне, останнього варіанту з незначними скороченнями:
Основний бар’єр використання цього методу має фінансову природу, у зв’язку з тим, що надходження від продажу енергії не покриватимуть розмір інвестицій, тож, не спроможні привернути увагу інвесторів. Необхідно, щоб львівський муніципалітет інвестував у створення комунікацій із національними електромережами, оскільки таких на звалищі не існує.
У багатьох країнах проекти перетворення газу на енергію підтримують на регуляторному та по¬літичному рівнях, щоб вони були комерційно привабливими. Однак в Україні не існує політики підтримки використання органічних відходів чи промоції відновлюваної енергії, тому, реалізація проекту з перетворення газу на енергію не зможе отримати урядову підтримку, субсидії чи інші інвестиційні можливості.
І наприкінці, для зменшення залежності від імпортного викопного палива, стратегія України надає перевагу використанню місцевого вугілля та ядерної енергії, а також енергоефективності та заходам з енергозбереження. Менш пріоритетними є виробництво відновлюваної енергії, зокрема, невеликі ініціативи приватного сектору.
Специфічні умови Львівського сміттєзвалища вкупі з політичними та регуляторними передумовами в Україні визначають цю альтернативу як неможливу, однак, зі споживачами, які розташовані поруч, або, якщо зі звалища будуть доступні національні електромережі, реалізація проекту перетворення газу на енергію можлива. 
Тож, як бачимо, на сайті Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату викладені доволі понурі прогнози. Екологи побоюються, що, попри красиві та барвисті обіцянки, „Гафса”, не вагаючись, вибере, власне, найбільш економічно вигідний варіант. Що з того матиме ТзОВ „Гафса”, не складно порахувати. Натомість, що з цього матиме громада, яка, з незрозумілих досі причин віддала дегазацію (доволі-таки ласий шматок) саме цій фірмі, наразі не з’ясовано.
P.S. Проект щодо дегазації Грибовицького сміттєзвалища розміщений на офіційному сайті Рамкової Конвенціїї ООН про зміну клімату. Прокоментувати проект на офіційній сторінці http://unfccc.int можна до 1 квітня 2009 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.