Шкільний страйк

“Ратушу” поінформували, що у школі села Добростани оголошено страйк, і вже кілька днів навчальний заклад не працює. Однак про страйк учнів нічого не знали й в обласному управлінні освіти. Секретар цієї установи намагалася з’ясувати ситуацію в районному управлінні освіти. Але й там нічого про це не знали.

За кілька днів начальник обласного управління освіти і науки Павло Хобзей розповів: “Ситуації, схожі до тієї, що склалася в школі с. Добростани, трапляються нечасто, особливо коли йдеться про конфлікт між директором і його заступником.

Здебільшого, причиною стає незгода в поділі навантажень по роботі. У цій школі справді розгорівся скандал, і 3 вересня на місце виїжджав начальник районного управління освіти Григорій Бабій. Перед цим він отримав лист від 46-ти батьків учнів тамтешньої школи, в якому вони просили залагодити конфлікт. До початку навчального року ця проблема не була вирішена, і це призвело до того, що навчальний процес в школі в середу було зірвано. Після відвідування школи начальником районного відділу освіти і його тригодинної розмови з учителями та батьками заступник директора Добростанівської школи написала заяву на звільнення з роботи за власним бажанням. Таким чином конфлікт усунули, і навчальний процес відновився. Чи можна було його залагодити до початку навчального року, відповість спе­ціально створена нами комісія. Наразі суть конфлікту мені невідома, знаю лише, що це щось міжособистісне. Моє ставлення до того, що відбулося, однозначне: діти не повинні потерпати від непорозумінь поміж керівництвом школи. У нас бували випадки, що навіть суперечки за межі городів переростали в шкільні скандали. Наше завдання — вчасно вирішувати такі конфлікти, але що поробиш, люди є люди. В цьому випадку вони працювали разом упродовж чотирьох років і раптом щось не поділили”.

Журналісти “Ратуші” не задовольнилися цією інформацією і вирушили до села Добростани.

Директор школи Ганна Дмитрюк зустріла кореспондентів суворо. Вона нервово повторювала, що конфлікт вичерпано, завуч звільнилася за власним бажанням. Директор категорично відмовлялася дати контактні телефони звільненого завуча, голови бать­ківського комітету й усіляко перешкоджала спілкуванню журналістів із учнями й учителями школи. Щойно діти починали щось розповідати, директор виходила з кабінету і грубо розганяла їх. Така атмосфера страху панувала не лише в школі. Йдучи селом і розпитуючи місцевих мешканців про конфлікт у школі, ми чули таку репліку: “Не хочемо говорити, бо нам ще тут жити”.

Кореспондентам усе-таки вдалося поспілкуватися зі звільненим завучем Світланою Карапатою. Ось що вона розповіла: “Конфлікт триває вже два роки. Загострився він 8 місяців тому, коли сталася неприємна ситуація між мною та моїм учнем. Мого сина побили в школі, і, як мати, я, мабуть, дозволила собі зайве — накинулася на винуватця, схопила його за комір і залишила сліди від нігтів. Бать­ківський комітет написав скаргу завідувачу районному відділу освіти Григорію Бабію. Та все залагодили, і я надалі працювала в школі.

Першого вересня після лінійки оголосили батьківські збори. З невідомих причин змінили склад батьківського комітету, і новий його голова почав збирати підписи за моє звільнення. Більшість підписів тих людей, які не мали жодного стосунку до школи. А потім директор школи та голова сільської ради оголосили про припинення в школі навчального процесу. Та справжньою причиною конфлікту між мною та керівником школи була моя громадська активність. Я разом із батьками учнів намагалась усіляко покращити умови навчання, ми хотіли зробити ремонт в їдальні, був і спонсор — громадсько-політичний діяч із Новояворівська Степан Франко. Проте ми відчували постійний опір директора, оскільки їй залишилось два роки до пенсії, і вона хоче спокійно добути цей час”.

Сам меценат Степан Франко розповів кореспондентам, що він був головою опікунської ради школи і, не зважаючи на вставляння палиць у колеса, встиг частково відремонтувати приміщення школи, яке розвалюється просто на очах. Він ще й дотепер не може зрозуміти вперте небажання директорки школи довести будівлю навчального закладу до ладу.

Зовсім іншу версію того, що сталося, кореспонденти газети почули від сільського голови Іванни Гуль: “Причиною дводенного страйку було бажання батьків звільнити завуча за агресивну поведінку щодо учнів”. Що ж до спонсора школи Степана Франка, вона додала, що він, на її думку, у цьому спонсорстві має меркантильні цілі.

Ось такими є діаметрально протилежні погляди на конфлікт, який розгорівся у школі с. Добростани, і дуже шкода, що заручниками з’ясування стосунків поміж дорослими стали діти. Загалом же в тому, що сталося, питань залишилося більше, аніж відповідей і, можливо, крапки над “І” все ж таки розставить спеціально створена комісія обласного управління освіти та науки.