Під час розрекламованого святкування поляки переходили на наш бік, а нас до себе не пускали
Цими вихідними люди, що вірять не просто в майбутнє, а ба (!), в краще майбутнє, без віз за 35 євро, або навіть без кордонів, організували свято — Дні Добросусідства. Сцену для спільної українсько-польської молитви, а згодом — українсько-польського концерту зухвало встановили на самому кордоні на місці майбутнього перетину кордону „Угринів-Долгобичів”. Для цього тут демонтували колючий дріт, а на переораній землі встановили своєрідний піщаний “мостик” — аби гості свята не повимазували землею кросівок, мештів і черевичків.
Окрім концерту та молитви, в програмі фестивалю “Кордон 803” були ленд-арт, велопробіг зі Львова до Угринева (велосипедисти подолали цю відстань приблизно за 6 годин), ярмарок ремесел, футбольний матч за участю VIP-персон та інтеграційні заходи для дітей і молоді.
Зі самого ранку на свято з’їжджалися VIP-персони, волонтери, представники ЗМІ й учасники, а також численні “ремісники”, аби продемонструвати своє вміння на ярмарку ремесел. Не проігнорували свято і “мандрівні заклади харчування та торгівлі” — серед поля під самим кордоном розклали своєрідний базар зі всім для такого заходу необхідним (аби люд не вмер від голоду і спраги): пивом, шашликами, цигарками, вином та цукерками. Щиро кажучи, добра частина з запропонованого виглядала доволі таки підозріло, і якби на “Кордон 803” випадково втрафили представники СЕС, без штрафів не обійшлося б — торгівці на ярмарку не надто переймалися правилами гігієни, а зимних підгорілих курей-гриль брали голими руками, кидали на шальку ваги, разом з курми на ту ж шальку кидали і решту з гривень і копійок. Окрім курей і грошей, сюди потрапляли брудні пивні пляшки, цукерки та багато іншого “смачненького”.
Свято, крім українського поля, проходило ще й на польському. Там, певно, так само були ремесла, забави і, може, антисанітарія. Здаля виглядало на те, що ятки з харчами, атракціони та біо-туалети ТОЙ-ТОЙ там також були. Однак, добросусідство, незважаючи на праведну ціль, видалося таки не до кінця справедливим, бо якщо польським гостям кордон без візи до українських курей-гриль, ткацтва та алкоголю був відкритий, то українцям — зась. Із цікавістю, “по той бік барикад” споглядали не лише українські учасники дійства, але і журналісти, яким Любий Друг Віктор Андрійович, а також польські посли невпинно та дуже переконано обіцяють польські візи. Однак не дають. Тож, виконати професійний обов’язок і дізнатись, як святкували Дні Добросусідства на польських теренах, на жаль, не вдалося.
Ще однією родзинкою свята став футбольний матч Україна-Польща, де “за наших” бігали колишній губернатор області Петро Олійник (він, до слова, забив два голи), депутат Львівської міськради Володимир Гірняк, нардеп Степан Курпіль, лідер гурту “Тартак” Сашко Положинський і ведучий концерту Ігор Пелих. Наші програли з рахунком 7:4, на що екс-губернатор заявив: “Поле зовсім не підготовлене, польська команда значно молодша. Крім того, суддя був поляком. Він підсуджував полякам. Щонайменше – два голи”. Чи то пан губернатор правдами-неправдами пояснював поразку, а чи й справді в дружньому VIP-матчі не було українсько-польської справедливості, журналіст “Ратуші” не стверджуватиме, однак, незважаючи на нашу поразку та польського суддю, гості фестивалю мали неабияку забаву, спостерігаючи за півметра спітнілих Положинського, Пелиха та Олійника в синьо-жовтих шортах. Що не кажіть, а видовище приємне.
Кульмінацією свята став концерт на самісінькому кордоні, де ведучі свята Моніка Річардсон та Іхор Певех (так принаймні називала пана Пелиха його колега Моніка) між представленням справжніх українських і польських зіркових команд і виконавців, як-от: „Океан Ельзи”, „Тартак”, „Бум Бокс”, “Kayah”, “T.Love” та “Karimski Club” мріяли про прозорий кордон, як місце, де різні культури переймають одна від одної досвід, усі всіх люблять, ніхто нікого не хоче надурити, і де не потрібні візи.
Після красивих мрій і доброї музики, що тривали до 2 години, над ранок на вітряному, осінньо-зимному полі залишилися лише бруд, розкидані українські та польські прапорці, та по вінця заповнені біо-туалети — видовище, яке не побажала б побачити навіть ворогу. Причина того, певно, надмір пива, а також ті антисанітарні кури-гриль.
Наталя ГОРБАНЬ, "Ратуша"