Саме ці дві риси — львівські традиції та постмодернізм — зауважив у гутному склі Лесі Мандрики мистецтвознавець Орест Голубець. На виставці в Національному музеї художниця представила незвичні роботи: зі скляних трубочок, пластинок різної форми вона творить пейзажі, орнаменти, філософсько-асоціативні образи. Тематично на виставці представлено три групи робіт: сакральні, етнографічні та пейзажні.
Крихкість, властива склу, у її творах ще більше акцентована, адже “вільна” концепція мозаїк-інсталяцій передбачає гіпотетичну можливість і спокусу для авторки викладати їх щоразу інакше, творячи образ спонтанно. Однак мисткиня зазначає, що перед тим, як починає працювати з майстром-склодувом, уже має продуману до деталей ідею твору: “Майстер уже як оркестр, який виконує музику, яку написав композитор. Я обов’язково присутня під час видування. Скло дуже цікаве, воно собі пливе, як хоче, і я мушу до нього підлаштовуватися, а не воно до мене”.
Наталя ДУДКО, "Ратуша"