Молодіжне кредитування, гроші на виховання дитини та інші благородні подачки нашої держави молодим сім’ям уже давно не викликають очікуваного ажіотажу. На жаль, така політика держави аж ніяк не розв’язує проблем, які сьогодні стоять перед молоддю.
Коли по телебаченню спостерігаєш дебати високопоставлених політиків на тему покращення життя українців, окрім недовіри та огиди, інших почуттів у пересічного українця вже не виникає. Особливо, якщо дискусія переростає у торгівлю дітьми. Одні обіцяють стільки тисяч за народження малюка, інші – більше, аби тільки їхню політичну силу підтримала молодь. А в результаті, навіть для отримання цих кількох тисяч молодій мамі доводиться ходити довгими бюрократичними коридорами та носити довідки із кабінету в кабінет. От тільки ніхто з великих та поважних не замислюється над тим, як зробити так, щоб створити для молодих сімей нормальні умови життя, щоб вони самі могли забезпечити власну дитину усім потрібним. Без подачок держави. Мама з татом, маючи змогу знайти нормальну роботу та купити чи взяти в кредит квартиру, не працювали б на трьох роботах, щоб ростити дитину та платити за квартиру, яку сьогодні доводиться винаймати за немалі кошти і не рахували б кожної копійки так званої державної допомоги.
А тому дивуватися з того, що сьогодні вік молодих людей, які готові створити власну сім’ю стає усе старшим, не доводиться. Тверезо оцінюючи ситуацію, молодь сьогодні спершу намагається відчути ґрунт під ногами, а тоді вже думати про нове маленьке життя.
Наталя ЧИЖ, „Новий Погляд”