Львівська міліція серйозно взялася за шкідників на підприємстві.
Історія з розкраданнями на Агрофірмі “Провесінь” вже не перший місяць (більше року!) не сходить зі шпальт і ефіру львівських видань. Але ніхто чомусь не завдавав собі труду поцікавитись: а чому, власне, ті, хто давно мав би стати перед судом залишаються при своїх посадах.
Те, що за бідних часів підприємці намагалися перетягнути симпатії міліції на свій бік, не відкриття і не сенсація. У 90-х капіталізм був диким, але не дурним. Бізнес робився незаконно, тому мав ворогів – конкурентів, рекетирів і владу. Перших знищували, з другими домовлялися, третіх задобрювали. За будь-яку ціну: аби не протікав “дах”, його латали грішми або (за відсутності купюр) огірками. Але час змінився – бандити-рекетири виросли зі спортивних штанів у порядних бізнесменів, правоохоронців купити важче, влада при такій концентрації виборчих істерик мусить, принаймні на людях, поводитися пристойно. То як? Все змінилося?
Не зовсім. Заважає пам’ять про ті часи. Вони в’яжуть дах з фундаментом міцніше за цеглу. Що з того, що часи і думки вже є цнотливішими – не вдалі і вимушені спілки старого часу досі тривають.
У “Провесені” багато проблем. Без серйозного прикриття – не обійтися. При зростанні статків адміністрації агрофірми, сама вона занепадає. Видушування активів, постійні позички і кредити – знекровлюють перспективне господарство. Працівники, власники акцій протестують. Господарі оголосили війну власному колективові. Скарги – гасяться у коридорах прокуратур, залах суду та міліцейських звітах. Натомість проти невдоволених – кримінальні справи. Справа Сугерея – одного з акціонерів “Провесні”, який ніби-то підробив свій підпис під продажем акцій іншому власнику, тривала півроку. Сам Сугерей мусив подати до суду на міліцію, аби та лишила його у спокої. Правоохоронці відступили з трофеями – докладною інформацією про конкурентів нинішнього директора агрофірми Івана Півня.
Змінювалися мешканці будинків на Винниченка та Григоренка, але симпатії до старенького чоловічка, який може бути таким милим, передавалися вірусом. Затихли відголоси про побиття працівників, тринькання активів та насильницький “викуп” акцій у колективу.
Довгограюча історія-карамелька про рейдерів, які відбирають кровне, не зачіпає серце ні чиновника, ні простого працівника “Провесені”, якого “страшилками” відволікали від буденних реалій обкраденого минулого та бідацького сьогодення. Але образи так само важко заколисати, як і старі симпатії. Тим паче, коли факти голосно кричать. Справа про царський подарунок, яким обдарував себе директор компанії. За скаргою акціонерів, прокуратура порушила кримінальну справу за дивною оборудкою: акції, які збиралися за гроші всіх (!) і великих і дрібних власників підприємства директор собі подарував. В результаті “Провесінь збідніла, а її керівник отримав 20 % акцій вартістю у кілька мільйонів. Зрештою, людей, які мали справу із Іваном Онуфрійовичем, така природна безпосередність у врахуванні своїх інтересів, не здивувала. Шокувало інше – попри всі намагання «зам’яти» питання, прокуратура таки порушила кримінальну справу, в якій керманичу «Провесні» може світити не один рік позбавлення волі.
Люди настільки здивувалися, що прийшли минулого тижня до прокуратури, аби підтримати правоохоронців. Вони просили розібратися і знову сподіваються на справедливе повернення колись своєї власності. І знову шок – пікет під прокуратурою не розігнали міліціонери. Але ж досі людей, які публічно критикували директора “Провесені”, навіть арештовували!
І нарешті. Вже півроку у міліції розслідується справа акціонера Яремка, який одного ранку зрозумів, що компанія, в яку він вкладав гроші, збираючи акції, залишила його без штанів. Одного ранку він виявив, що всі 1млн.200 тисяч було списано з його рахунку на користь сина директора “Провесні” Олега Півня. При цьому шахраї банально підробили підпис Яремка на договорі, вочевидь сподіваючись на свою безкарність чи непробивний дах у правоохоронних органах.
І знову – диво! Справу не тільки не закрили, але й вийшли на слід шахраїв. Тепер у справі – двоє. Згаданий Півень, якому відійшли чужі акції та голова Лисиницької сільради, котрий неправедне діло освятив державною печаткою.
Проте не слід забувати про традиції і пам’ять. Поки одні міліціонери готувалася офіційно звинуватити директорського сина, інші переказували по старій пам’яті попередження про неприємності. А як інакше пояснити дивний збіг обставин – обвинуваченого слідчі не знайшли. За компартійних часів, які так милі Півню старшому, від неприємностей ховалися по шпиталях. В сучасній Україні- тікають за кордон. Можливо Олег Півень, рятуючись від покарання просто виїхав з України?
Врятувати колишніх протеже від закону вже не дозволяє совість. Можна бодай попередити… А там – хто зна? Як правило міліціонери бурхливо звинувачують злочинця лише тоді, коли це цікаво слухати вже лише їхнім закордонним колегам з Інтерполу. Нехай вони шукають. Привезуть – посадимо. Але своїх власними руками брати – незручно. Не по галицьки якось.
Ірина ЗАЛІСЬКА, «Львівська газета»