Минуло не так багато часу, як ми голосували за своїх сусідів, знайомих, родичів чи просто „багатих дядьків” із купою грошей — це називали „мажоритаркою”.
І ось нещодавно голова Секретаріату Президента України Віктор Балога висловив думку, що на місцевому рівні Україні варто б повернутися до мажоритарної системи виборів. Він зазначив, що саме регіональна влада, за визначенням, має бути максимально наближеною до інтересів простих українців, дбати про якісну організацію життя громади та її самоврядування.
Натомість дуже часто місцеві Ради стають своєрідним боксерським рингом, де делеговані партіями діячі вступають у поєдинки один із одним не за кращу пропозицію із забезпечення інтересів людей, а за корпоративні чи корисливі переваги. За оцінкою Балоги, партійний присмак є майже в усіх останніх конфліктах у місцевій владі: „Ці протистояння послаблюють регіони. Енергія, витрачена на міжпартійні бої, нічого не дає виборцям, які лише бачать брудні сварки між своїми обранцями. До того ж подеколи під партійним брендом у місцеві Ради проникають різного ґатунку пройдисвіти або спритні ділки з сумнівним минулим, спаяні з регіональними парт-вождями корупційними зв’язками. Якщо кандидати у депутати парламенту більш-менш відомі виборцям (до них і увага пильніша, і засоби масової інформації більше про них розказують), то претендентам на мандат депутата районної Ради доволі легко сховатися під партійним дахом і бути обраним. Далі починаються містечкові політичні цунамі й інші катаклізми”. Ну, Балога знає, що каже… Він переконаний, що до представницьких органів влади на місцях слід обирати конкретних людей, а не прізвища зі списку політичної партії.
„Ратуша” поцікавилася думкою львівських міських депутатів (хоч фінансування і не дали, усе таки засновники), щодо позиції п. Балоги.
Олег Породко, фракція БЮТ:
— Це моя особиста думка, але я вважав би за доцільне повернення до мажоритарної системи на місцевому рівні. Якщо не повністю, то бодай на 50%. Чому саме мажоритарна? Зараз немає чіткого розподілу депутатів по округах. Я пам’ятаю, як в 2004-му балотувався за мажоритарною системою — я знав чітко свій район і його проблеми. Зараз це проблематично, адже у ЛМР від БЮТу 25 депутатів, а округів — аж 90. Ми намагаємося, але це дуже важко. Моя особиста думка: за мажоритарної системи депутатам було легше працювати.
Іван Гринда, фракція „Свобода”:
— Я вважаю, що партійна система значно краща, ніж мажоритарна. За мажоритарної системи ми не бачимо при владі людей середніх статків, учителів, журналістів, а лише представників олігархічних кланів, людей, які встигли за всі ці роки награбувати шалені гроші. Тому для нас, „Свободи”, найкращою системою є пропорційна, але із відкритими партійними списками. Кожна політична сила повинна працювати для того, щоб її обирали. Якби політичні сили, які прийшли після Помаранчевої революції, працювали правильно, вони мали б вищий рейтинг, ніж зараз. Інша справа, більшість з теперішніх партій ховаються за своїх лідерів. Інші ж темні коняки роблять свої темні справи.
Володимир Кадушкевич, фракція УНП:
— Я прихильник голосування за відкритими партійними списками. Але це можливо лише тоді, коли партія існує довго і має якесь обличчя. В цій партії повинні бути реальні політики, яких рейтингує саме суспільство за їхніми діяннями. За такої ситуації не можливі всілякі зради, роботи на свій інтерес та ігнорування інтересів партії.
Петро Соболь, фракція ПОРА:
— Безперечно, я і моя політична сила виступаємо за пропорційну виборчу систему. Я підтримую таку систему, бо вона найкраще підходить для великих міст і областей. Мажоритарна система завжди приводила до великих конфліктів між обласною і міською радами. Я б не хотів повертатися до цього абсурду.
Роман Зафійовський, фракція НСНУ:
— Моя особиста позиція — на місцевому рівні обов’язково повинна бути мажоритарна система. Депутат міськради повинен мати прямий контакт із виборцями. Наприклад, у Львові 90 депутатів, які є зараз, мали б до 6000 прямих виборців на окрузі. Це справжня відповідальність. Мене обирали за мажоритарною системою у Левандівському виборчому окрузі. Я знав людей в обличчя. Мій офіс досі в цьому окрузі, і я з радістю можу поспілкуватися з виборцями. Знаючи реальні проблеми району, жоден чиновник не зміг би мені збрехати, що діється там у будинках. Інша справа — потрібно розробити хороший механізм відкликання депутатів. Якщо виборцям не подобається діяльність депутата, його просто відкликають інші. Так є у Європі і США. Там депутати у стані постійного відкликання. Завжди є претенденти, готові замінити їх. Тому потрібно робити реальні кроки, щоб залишитися.
Сергій Смірнов, фракція ПРП:
— Реально все це слід обговорювати після цих виборів. Але якщо говорити про систему виборів нині, то не можна чітко сказати, яка з них є кращою. На мою думку, Україні потрібно визначитись, у якій системі ми хочемо жити бодай 15 майбутніх років. Потім можна буде робити реальні висновки. Якщо перед кожними виборами змінювати систему, то вигоду від цього отримуватимуть лише ті, хто міняють цю систему під себе.
Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»