„Мобільний” дзвін із вежі Корнякта

Наталя ДУДКО

|

Із квітня від парафіян приховували наміри встановити в дзвіниці Успенської церкви антени стільникового зв’язку.

Побачити Львів з висоти унікальної ренесансної пам’ятки нашого міста — вежі Корнякта я мріяла вже давно. І така рідкісна нагода трапилася мені “завдяки” восьми антенам стільникового зв’язку, що їх усередині вежі встановила компанія „Український мобільний зв’язок” (відома як UMC, тепер МТС). Погодження на ці роботи дало управління охорони історичного середовища Львівської міськради. Щоправда, антени не функціонують, ос­кільки запротестувала проти цього релігійна громада. Однак пам’ятку XVII століття вже (хочеться сподіватися, тимчасово) „осучаснили”, і поруч із давнім дзвоном, який має свою історію, встановлено конструкції, призначення яких — забезпечувати „дзвін” аж ніяк не сакральний. Не кажучи вже про те, що у дзвіниці ро­бітники залишили сміття, зокрема недопалки, порожні пляшки. Директор Львівської галереї мистецтв, Герой України Борис Возницький, коли до нього прийшли представники релігійної громади, остовпів і вимовив: „А нужду вони де справляли?!!”.

А парафіяни планували, за словами голови Братства Апостола Андрія Первозванного при Успенській церкві Богдана Рожака, зробити на дзвіниці ремонт і повісити там … (може, це й здивувало б надто „мобільних” і „сучасних”) давні ікони, „щоб люди ходили, прикладалися до дзвону, який є помічним. Коли ми 1987 року з благословення отця настоятеля Віталія Політила вирішили знову почати дзвонити (бо 1950 року дзвіницю закрили), то винесли звідти 40 мішків пороху, почистили голубині гнізда, прибрали. Коли вдарили у дзвін, то бачили, як люди зупинялися на вулицях. Те, що зберегли, треба використовувати тільки як церковне. Бо в Євангелії написано: „Не робіть з дому молитви дому торгівлі”. Те, що відбувається, — нищення сакральних споруд, стаття 178 Кримінального кодексу”. До слова, представники релігійної громади стверджують, що вони готові робити реставрацію у храмі за кошт пожертв, не просячи грошей у держави. За словами Богдана Рожака, найбільшою перешкодою донедавна була відсутність у Львові фахівців із реставрації каменю, а не брак грошей. І чомусь не переконують аргументи чиновників про те, що основне, щоб обладнання було встановлено згідно з усіма необхідними дозволами, без руйнування пам’ятки.

У нас часто слушно нарікають на несвідомих парафіян і священиків, які нищать дерев’яні сільські церкви, палять ікони. А тут маємо випадок, коли саме громада протестує проти такого „осучаснення”, яке староста релігійної громади Корнило Могиляк називає руйнуванням пам’ятки: „Щоб занести панелі, вони зірвали підлогу, також познімали віконні рами. Щоб закріпити антени, свердлили діри і закручували анкерні болти. Над дзвоном встановили броньовану комутаційну кімнату. Крім того, пили пиво, курили. Мене дивує, чому управління охорони історичного середовища написало, що не заперечує проти цих робіт, адже відбувається страшна руйнація”.

Масштабні роботи зі встановлення обладнання, що розпочалися минулої п’ятниці, 17 серпня, стали несподіванкою для парафіян Успенської церкви. Не знали про них, як розповів Корнило Могиляк, і два священики, які відправляють у церкві, а тільки настоятель храму о. Ігор Бурмило, який підписав з компанією „Український мобільний зв’язок” договір на встановлення цього обладнання. До слова, настоятель всіляко “ухилявся” від того, щоб дати змогу фотокореспонденту „Ратуші” зазнимкувати цей важливий документ.

„Церква, згідно зі статутом, належить релігійній громаді, ми маємо право вибирати священика, якого правлячий архієрей нам призначить, і збори парафіян мають право зняти священика, хоча рідко хто користується цим правом. Договір, у якому настоятеля названо власником, є неправомірним”, — вважає пан Корнило.

Цікаву хронологію подій розповів голова Братства Апостола Андрія Первозванного при Успенській церкві Богдан Рожак: „Позаминулого тижня, в суботу, я підійшов до настоятеля і запитав, чи правда, що будуть встановлювати якісь антени. Отець Ігор відповів, що ні, що він ходив по дозвіл, і нам пообіцяли зробили підсвітку. Я висловився дуже різко проти підсвічування храму, адже якщо ми встановимо ліхтарі, то доведеться зняти хрест. Отже, в суботу я був заспокоєний. У вівторок, коли прийшов на збори Братства, мені розповіли, що привезли апаратуру, але я ще нічого не бачив. Аж минулої п’ятниці, коли відбувалися збори Успенського братства, побачив, що тривають роботи. Річ у тому, що тут гвіздочка просто так забити не можна. Коли 1988 року робили ремонт церкви, то щодня приходив представник від охорони пам’яток і стежив за роботами, а коли нам треба було перевісити важкі ікони, то щоб забити цвяхи, нас вчили спеціальної технології”.

Зберігати все в таємниці від релігійної громади вдалося впродовж досить тривалого часу, ще від квітня. А коли парафіяни за­про­тестували, роботи припинили. І тепер частина учасників цих подій виглядає досить розгублено й налякано. Щоправда, не забуваючи при цьому захищати свої інтереси. Зокрема, у вівторок представники оператора мобільного зв’язку намагалися „впросити” громаду, щоб та дозволила під­ключити ці антени на кілька днів, до Дня Незалежності, адже „приїде багато гостей, і вони зможуть відчути хорошу якість зв’язку”. Корнило Могиляк переконаний, що громада на таке не погодиться: „Представники UMC кажуть, що знімуть устаткування, але хочуть, щоб парафіяльні збори, а вони відбудуться у неділю, написали лист, що громада заперечує і просить забрати обладнання. І запитують, хто оплачуватиме демонтаж. Я широко розплющую очі і запитую: а хто заплатить нам за ті діри, що їх зробили робітники?”.

Настоятель храму отець Ігор Бурмило:

— Я також у цьому задіяний, тому не буду відрікатися. Мене переконали, що ці антени не є шкідливі. Другим аргументом було те, що їх не буде ззовні видно на дзвіниці. І що це буде дуже делікатне устаткування, буквально кілька шафочок, і все. Окрім того, дозвіл на встановлення дало управління охорони історичного середовища Львівської міськради. І саме тому я написав, що погоджуюся на встановлення цього обладнання для покращання зв’язку для громади Львова. Безоплатно. Коли почали встановлювати, ми побачили, що це аж ніяк не делікатні шафочки. Крім того, люди почали говорити, що це шкідливо для організму. І коли наші братчики піднялися на дзвіницю, то побачили, що там і діри свердлили, і щось там забивали в стіни, і що це аж ніяк не компактні шафи, і кімнати робили. І навіть над дзвонами встановили це обладнання. Я чув, як вони переконували начальника управління охорони історичного середовища Лілію Онищенко, що там не буде забито жодного цвяха, все буде йти згинами. Коли наш дзвонар і братчики сказали, що там робиться жа­хіття, я відразу призупинив роботу. Як настоятель я маю право вести господарські, фінансові справи, представляти церкву. Щодо того, чому такі антени встановлюють у храмах, то приваблює насамперед висота. Я далекий від тих аргументів, які звучали: що хвилі не дадуть молитві долинути до Бога, що вони пропустять звук дзвону. Свого часу електрика в храмі була дикунством. Окрім того, трамвай попри храм не мав би ходити так близько, а машини аж впираються у вівтар. Скільки добиваюся, щоб дали нам дозвіл поставити клумби… Ми відкрили б центральний вхід із вулиці Руської, але тоді зробили б з храму зупинку, де було б зручно чекати на трамвай, ховатися від дощу. Компанія UMC пообіцяла зробити підсвітку храму, я планував написати прохання на сплату за газ. Не кажу, що зовсім безоплатно.

Начальник управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко, яка у вівторок, на момент розмови з кореспондентом „Ратуші”, ще не бачила встановленого устаткування: „Між настоятелем храму і UMC (тепер МТС) є домовленість про певні умови, у разі виконання яких вони зможуть встановити обладнання. Компанія дає гроші на реставрацію храму, зокрема має відреставрувати сходи, зробити підсвітку і підтримувати дзвіницю в нормальному стані. Згідно з проектом, кабель проходить із самої гори, ні до чого не доторкається і антени назовні не виглядають. Окрім того, вони мають погодити ці роботи з Державною службою охорони культурної спадщини. Охоронний договір ми підписуємо з настоятелем, який має повідомити громаду, але це їхні внутрішні церковні справи. Життя йде вперед. І якщо вони не руйнують пам’ятки і антен не видно ззовні, то, на мою думку, їх можна встановлювати. Не знаю, чи краще, коли ставлять такі антени-тички на видноті. Щодо шурупів, якими вони закріплюють антени, то це не таке вже аж нищення храму, якщо при цьому вони можуть допомогти, то нехай роблять”.

Президент Благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини Львова” Андрій Салюк теж не заперечує проти встановлення антен, якщо його здійснено без шкоди для пам’ятки: „Усе залежить від того, як саме вони встановили ці антени. Якщо їх не видно ззовні, і вони не руйнують пам’ятки, то це була б добра нагода допомогти пам’ятці. Це не та ситуація, коли встановлювали антени на Ратуші”.

Михайло Шевченко, інженер з технічної підтримки, Західне територіальне управління МТС:

— Плануючи розвиток мережі, оператори мобільного зв’язку звертаються до послуг будівельних компаній, які на замовлення останніх здійснюють пошук місць для встановлення антен та забезпечують усі необхідні дозволи. За повідомленням нашого підрядника, у цьому випадку було виконано всі вимоги відповідних органів. Утім, сьогодні ми отримали інформацію щодо протестів парафіян з приводу встановлення антени. Як соціально відповідальна компанія, ми готові йти назустріч і задовольнити вимоги людей демонтувати обладнання. Ми також сподіваємося на конструктивний діалог та пошук альтернативних можливостей із забезпечення якісного зв’язку в центрі міста. Із свого боку ми готові розпочати публічні консультації з представниками спільноти щодо рекомендованих місць встановлення антен.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.