Олесь Дзиндра: „Будемо у Каннах, не виїжджаючи зі Львова”

Наталя ДУДКО

|

23 — 26 серпня у Музеї ідей відбудеться II Міжнародний фестиваль незалежного кіно “Кінолев”. Буде показано близько 40 фільмів з 14 країн (Україна, Польща, Білорусь, Росія, США, Мексика, Німеччина та інші).

Відкриється фестиваль виступом Театру тіней, а закриє імпрезу стрічка “Мрія”, за участю акторів Фаїни Раневської та Ростислава Плятта, знята на “Мосфільмі” у Львові 1940 р.

Крім семи членів міжнародного журі (склад якого наразі тримають у таємниці), близько 60% фільмів матимуть змогу переглянути глядачі на великому екрані у Бернарденгардені щодня від 21 до 1 години ночі, а якщо буде змога, то й до 3-ї.

— Окрім кількох традиційних номінацій (гран-прі, найкращий національний фільм — у трьох жанрах: анімація, ігровий, документальний фільм, найкращий іноземний фільм, найкращий режисер, актриса, актор, візія тощо, найкращий позаконкурсний фільм), буде нетрадиційна номінація — найкраща культурологічна телевізійна програма. Це стосується тільки українських авторів, які дуже талановиті, але почуваються в Україні ущербними, ображеними з боку телекомпаній, бо їх показують часом з 2-ї до 4-ї ночі, коли за кордоном показують порнографію. Як гість до нас приїде один з авторів таких програм Юрій Макаров. Він радо сприйняв таку ініціативу, адже на інших фестивалях такого не практикують: телевізійні, та ще й культурологічні, некомерційні програми. Наразі подали мало, але номінація все одно буде. Ми звернулися до телеканалів з пропозицією транслювати фільми у прямому ефірі. Попередньо відгукнувся тільки Перший національний, але трансляції, швидше за все, не буде. А Львівське телебачення спить.

— Чи перехрещуються учасники “Кінолева” і “Відкритої ночі”?

— Минулого року це питання було актуальне, зараз ні. “Відкрита ніч” — постстудійний фестиваль, де люди можуть себе побачити без дзеркала серед інших, це геніальний винахід Михайла Іллєнка. Там звужена амплітуда, це постнавчальний процес. Ми вийшли з цього формату. Нас цікавить покордоння авторських візій. Ми робимо це в саду Бернарденгарден, який себе номінує як територія вільних пластичних ідей. Тобто суб’єктивна природа авторського кіна нас цікавить більше. Тому не обиежуємо себе такими прив’язками — навчальний, ненавчальний, короткий метр, тільки українською мовою (це для мене дуже важливо, але в нас будуть іншомовні фільми). Білоруські, російські і польські фільми плануємо показувати без титрів і без перекладу, це одна з наших ідеологічних пропозицій львів’янам. Будемо толерувати сусідів, очікуючи такого толерування до себе. З цьогорічної “Відкритої ночі” в нас буде 3-4 фільми, навіть стрічка-переможець, але її подає не автор, а студія імені Довженка.

— Чи був попередній відбір?

— Сепарація стосувалася кількох умов: неформат (понад 40 хвилин), відсутність авторських прав і некіно (були квазі-експерименти, спекуляція на плівці). Інших обмежень немає. Мат у фільмах не глушимо, навіть якщо він польською мовою. Зокрема, у фільмі польського режисера Лукаша Пальковського “Резервація” мова не завжди прийнятна, але там воно звучить дуже природно. Цей фільм на тему, яка нині нас цікавить: що, крім незалежності, свободи, волі, демократії ми дістанемо з тої Європи, які можливі наслідки.

— Яка частка українських фільмів?

— Приблизно половина. І це мене тішить. Тому що просто так зібрати на показ фільми зараз дуже просто. DVD — формат Інтернету, ми могли б крутити їх без подачі авторських прав. Але сам важливий уже факт, що автор добровільно подає твір на конкурс. Формуючи програму, намагаємося чергувати, щоб складні фільми чергувалися з легшими для сприйняття. Журі доведеться дивитися фільми впродовж 21 години, за попередніми розрахунками. Глядачам — десять з половиною годин конкурсних фільмів і вісім годин позаконкурсних за чотири дні. А загалом сподіваюся, що будемо почуватися як у Каннах, не виїжджаючи зі Львова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.