В Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відбулася презентація відреставрованої ікони „Різдво Богородиці” ХVII століття. Презентація була приурочена до шістдесятирічного ювілею її реставратора – Володимира Мокрія.
Ікона потрапила до Національного музею з П’ятницької церкви у Львові ще в 1932 році. Вона перебувала у незадовільному стані, на ній спостерігалися грубі тонування, місцеві записи, спроби реконструкції малярства. Основа ікони в процесі „поправлень” була склеєна зі зміщенням дошок, а зі зворотної сторони – зміцнена за допомогою шести приклеєних брусків та одного – прибитого цвяхами. В первісному вигляді ікона мала прямокутну форму та була вставлена в раму. Згодом, напевно, ікону вставили у вівтар, тому і обрізали верхні кути.
Реставрацію ікони почав в 2006 році завідувач науково-дослідного реставраційного відділу Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Володимир Мокрій. Пан Володимир відреставрував уже сотні творів, серед яких ікони в Олеському замку, картини Львівської галереї мистецтв, „Львівська Богородиця” XIV століття з каплиці палацу Потоцьких.
Перед початком робіт були проведені комплексні хіміко-технологічні дослідження твору: в інфрачервоних та УФ-променях, мікрохімічне, рентгенографічне та фотографічне дослідження. Це дало можливість виявити ділянки із записом, поправками, вставками. Наприклад, було знято ущільнені поверхневі забруднення, потемнілий реставраційний лак. Після того виявилося, що зліва, у просвіті вікна на іконі спершу був пейзаж, який згодом зафарбували як голубе небо . А у центральній нижній частині були драперії. Хоч ікона щойно повернулася з реставрації, та вона ще має багато фрагментів, що потребують додаткового аналізу і відновлення. Це стосується паркету на підлозі, бо хтось з попередніх реставраторів „перестелив” його на свій лад. Потрібно дослідити тіні під столом у нижній частині твору, окремі постаті на іконі.
В результаті проведених реставраційних робіт відновлено звязок між фарбовим шаром, левкасом і основою. Відкрився яскравий колорит твору.
До речі, автор твору невідомий. В той час вважалося гріхом підписувати своїм прізвищем ікони, тому сучасні дослідники-реставратори можуть тільки здогадуватися, представником якої школи малярства він був.
Ірина Мещерякова, „Новий Погляд”
