„Немає поганих дітей, є погане виховання”, — переконані львівські клоуни Кеша і Кльопа.
Цирк нам завжди нагадує дитинство. Сам Юрій Нікулін казав: «Цирк не любити – все одно, що дітей не любити!» Веселі клоуни асоціюються з чарівниками, що створюють навколо сміх, фокуси та дивацтва. А їх кольорові маски на все життя вкарбовуються у спогади дітей та дорослих. Під радісним гримом ховаються прості люди зі своїми проблемами, переживаннями, веселими і сумними моментами. Вони теж вміють плакати і впадати у депресію. Однак коли виходять на сцену, забувають про все на світі і дарують радість, сміх і щастя іншим. Про усі таємниці професії клоуна розповіли «Погляду» два талановитих клоуни, які розважають дітей на святах і вечірках, створюючи їм незабутню казку.
У затишній кав’ярні було не людно і тихо. На наш столик увесь час поглядали відвідувачі. Це не дивно! Бо навпроти мене сиділи двоє молодих людей у різнокольорових яскравих сорочках і широко жестикулювали руками, корчили смішні писки. За словами клоунів Ярослава Стеня (Сені) та Богдана Гациляка, їхня весела кар’єра починалась з КВК. «Ми виступали у команді «Ураган», яка на той час була одна з лідерів у Львові. Згодом подруга нас познайомила з начальницею однієї фірми, яка займається організацією різноманітних дитячих і дорослих свят», – починає розповідати Богдан. – Я пам’ятаю перші замовлення. Тоді дуже хвилювався. Адже коли дитина мене побачила, почала плакати. Я був у шоці».
Взагалі, страх перед клоунами називається коулрофобія. Явище не є дуже поширене і часто гіперболізоване. Як запевняє Богдан, у номері завжди беруть участь двоє, наприклад клоун і лялька, пірат і піратка, тобто в парі є дівчина. За допомогою психолога складена відповідна програма до віку дітей, підбору костюму. «Людина уявляє клоуна в стандартному костюмі. Насправді клоун може ходити у костюмі гнома, пірата, виконуючи ту саму функцію – веселити дітей. Звичайно, коли до дитини двох-трьох рочків прийде розмальований клоун, вона його налякається. Коли прийде веселий і кольоровий гномик, якого вона бачила у мультиках, їй буде цікаво. Навіть якщо дитина злякалась спершу клоуна, то лялька її заспокоїть, підготовить, мовляв, в нас клоун дуже добрий, може на вухах ходити», – додає він.
Коли хлопці працюють, вони перевтілюються у Кешу і Кльопу. Вдягають червоні носи і малюють гримаси. На клоуна їх не вчили ні в школах, ні в інститутах. Зате пройшли велику практику. Молодики у веселих сорочках стверджують, що клоуном стати нелегко. Все залежить від людини. Можуть бути фантастичні задатки, але лінощі візьмуть своє. Сеня каже, що клоун є професія акторська. Не кожен може стати актором кіно, театру чи КВК. Має бути талант і людина, яка його помітить. У свій час вони побачили, що можна займатися улюбленою роботою і заробляти гроші. Найбільше замовлень у клоунів Кеші і Кльопи припадає на новорічні свята. Цей період вони називають «бархатним сезоном». Взагалі один їхній номер триває максимум три години з перервою. Якщо акційні замовлення, то звичайно, довше. «Стоїмо по 4-5 годин, наприклад, на вулиці і веселимо перехожих. Дитина з мамою йде неохоче в магазин, а тут клоуни з подарунками! Їм це цікаво!», – зазначає Сеня. Загалом клоун на замовлення – дороге задоволення. Година коштує 200 гривень (сюди входить послуги фірми, водія, реклама). Вартість трьох годин уже не 600 гривень, а значно менше, діє гнучка система знижок. Всі знають, що сміхом лікують і продовжують життя. Тому не варто економити на здоров’ї. Гроші для Богдана і Сені не відіграють головної ролі. «Коли матеріальний стимул вищий за покликання, це не справжній клоун. Якщо ти думаєш за гроші, а не за те, яку програму дати дітям і чи будуть вони задоволені, ти не клоун», – стверджують співрозмовники.
Перед замовленнями і під час виступів хлопці не п’ють, бо можуть побачити діти і запам’ятати, що клоун пив. «Клоун – це позитивний герой. Діти подумають, що пити позитивно. Чи коли клоун закурить? Дитина запитає: «Мамо, а чому клоун курить?» Не можна такого робити, коли вдягнув костюм і увійшов в роль», – запевняє Сеня.
Всім відомо, що найсумніша людина в світі та, яка веселить. Згадаймо хоча б Юрія Нікуліна! Це актор, який подарував багато сміху світові, а в житті був дуже серйозним чоловіком. «Клоун входить в роль, починає розважати інших. Забуває про свої проблеми, на сцені віддає всю себе – люди сміються, думаючи, як йому класно! Але ніхто не знає, коли ти сходиш зі сцени, що в тебе робиться у душі. Ми всі є прості люди. Можемо йти по вулиці і почати сміятись, грубо кажучи, зі стовпа. Народ може дивитися, як на обкурених або наколених. А ми побачили щось для себе, потім це використаємо на сцені і люди, які про нас так думали, казатимуть, ми кожен день цією дорогою по два рази ходили і того випадку не бачили, а ви зауважили», – ділиться наболілим клоун Богдан.
Як виявилось, Кеша і Кльопа не є цирковими клоунами. Кльопа каже, що треба розмежовувати циркових клоунів і клоунів, яких замовляють на дитячі свята. Цирковий клоун має певну циркову програму: жонглювання, фокуси, ходіння на руках тощо. Це клоуни на яких дивляться. Такий клоун, наприклад, жонглює, показує фокуси, викличе когось одного, другого на сцену і все. В загальному на нього просто дивляться. «Ми працюємо з дитячим колективом, робимо загальні конкурси, ділимо їх на команди. Коли дітки втомлюються, показуємо простенький фокус. В нас більше психологічна робота з дітьми. У нас діти – активні учасники. Вони не вередують. Максимум, що вони можуть зробити, це прибігти до батьків і сказати: «Мамо, я виграла в конкурсі. Мамо, а я намалювала малюнок нашої команди»! Діти на певний час задоволені», – говорить Богдан.
– Зараз діти розвинуті через технології. Я би не уявив собі таке у своєму дитинстві. Одна дівчинка трьох рочків на наше запитання, який її улюблений мультиплікаційний герой, відповіла «Саша Бєлий». Або інший випадок. На запитання, яка твоя улюблена пісенька, маленька дівчинка відповіла: «Таганка». Батьки з цього сміялись, мабуть, подумавши, що при дитині варто крутити щось інше, – згадує клоун Кльопа. А Сеня до цього додає: «Великий плюс в цій роботі, що коли в мене будуть діти, я приблизно знаю, якою не має бути моя дитина. Девіз нашої роботи – «Не має поганих дітей є погане виховання». Для нас робота клоуна – це не просто робота, а спосіб життя, певне світобачення.
Кеша і Кльопа часто показують себе на людях. Їдуть на роботу, визирають через вікно і махають перехожим аби розвеселити. «Ми отримуємо задоволення від реакції людей. Ми даємо і беремо, бо ми актори, клоуни. Клоун, який бере і не дає, просто вмирає».
Олеся СТОГНІЙ, „Новий Погляд”