Лесь Подерв`янський: "Я отримую задоволення від усього, що роблю"

Своєю одіозністю, а можливо, завдяки застосуванню матюків Лесь Подерв`янський створив собі імідж скандального письменника, хоча сам цього не визнає. Саме його перу належать твори, якими захоплюються підлітки і які ненавидять дорослі.

Хто ж він такий, який відкрито плює на політиків та знищив би Міністерство культури? Саме це і намагався з`ясувати кореспондент “УіЧ” в ексклюзивному інтерв`ю з паном Лесем.

— Ви називаєте політиків рогулями. Чи не побоюєтеся, що такі різкі закиди можуть мати погані наслідки?

— Я не називаю їх рогулями, просто називаю речі своїми іменами і ні за які наслідки через це не боюся.

— Самому б не хотілося податися у політику?

— Ні. Навіщо? Що я там забув?

— На вас Міністерство культури має якийсь вплив?

— Жодного. Це є мертва система. Тож як вона може впливати на мене чи на будь-кого?

— Тобто ви і далі хочете відправити цю установу на звалище?

— Звісно, що так. Вона вже давно своє віджила і сама є звалищем старих речей.

— Тоді яку альтернативу пропонуєте йому?

— Ніякої альтернативи, просто цього міністерства не повинно бути. Воно зайве.

— Це означає, що контролю над творчістю не має бути…

— Контроль над творчістю може бути у тоталітарній країні, якою Україна не є. Я не бачу жодного контролю за творчістю з боку Міністерства культури. Тому з цього погляду воно є абсолютно зайвим. Але воно є і зайвим загалом, бо ні на що не впливає. Це своєрідна загадка природи.

— Ваші твори багато людей вважають антикультурними і неприпустимими. Як ставитеся до таких думок?

— Ну, поняття “антикультурні” — це для мене взагалі щось нове. Є поняття “контркультура”. Слова “антикультура” нема. А якщо нема такого слова, то нема й поняття “антикультурні”. Що ж до поняття “неприпустимі”, то той, хто ці твори такими вважає, нехай їх не читає. Я, наприклад, не вживаю манну кашу (сміється — П.П.).

— На думку багатьох, мат та суржик забруднюють мову і є ознакою безкультур`я. Ви ж досить часто використовуєте їх у своїх п`єсах…

— Як на мене, суржик є одним з національних виявів України. Він так само має право на життя, як, наприклад, галицька мова. Тому про це розмовляти взагалі не варто, бо така велика держава, як Україна, має багато різних діалектів. А щодо матів, то не я їх придумав і не мені їх вилучати, оскільки мат — це фіктивна реальність, яка дана нам понад відчуття.

— Ви вважаєте себе скандальним письменником?

— Безумовно, ні.

— А чому?

— Просто не вважаю. Я не є скандальним письменником.

— Чи правда, що за деякі написані вами речі вам соромно?

— Неправда. Тобто все, за що мені соромно, зберігається в архіві і не надруковане.

— Знаю, що усі свої твори пишете ручкою. Ви — прибічник антиглобалізації і противник технічного прогресу?

— Зовсім ні. Я просто не користуюся друкарською машинкою і комп`ютером.

— А чим вони вам так не догодили?

— Не знаю. Просто не користуюся.

— Як сталося, що в одній людині поєднався письменник і художник?

— Ну, мені здається, що уже були такі випадки (сміється — П.П.).

— Що нового найближчим часом запропонує читачам Лесь Подерв`янський? Адже від вас уже давненько нічого не було…

— Важко сказати. Тепер пишу сценарій, можливо, колись його надрукують. Сценарій буде про історію української Попелюшки в епоху українського постмодерну.

— Ви отримуєте задоволення від написання п`єс?

— Я отримую задоволення від усього, що роблю.

— Цього літа вам уже вдалося відпочити?

— Знаєте, складно назвати цей відпочинок відпочинком. От зараз працюю у майстерні, але вважаю, що так я теж відпочиваю. Їздив ще туди-сюди в село, десять днів був у Грузії…

— А чи пригадуєте найпам`ятнішу подію, яка сталася у вашому житті?

— Не знаю… (задумано — П.П.). Я все пам`ятаю.

— Любов врятує світ?

— Вона ніколи нікого і ні від чого не рятувала.