Український баскетбол: камо грядеши?

Андрій БОЙКО, «Україна і час»

|

Серйозний баскетбольний конфлікт поставив під загрозу місце національної збірної України серед світової еліти.

У середу, 8 серпня, національна чоловіча збірна України з баскетболу розпочала боротьбу за останню вакантну путівку на чемпіонат Європи. Вчора у Києві українці помірялися силами з бельгійцями. Попереду ще поєдинки зі збірною Ізраїлю (11 серпня в гостях і 22-го вдома), Данії (15-го вдома і 25-го в гостях) та матч-відповідь проти Бельгії (18 серпня).

Перед цими відповідальними поєдинками “синьо-жовті” гулівери провели кілька контрольних матчів, результати яких начебто і непогані, однак особливого оптимізму не вселяють. На турнірі в Естонії українські баскетболісти натужно перемоли команду господарів (70:68) та збірну Угорщини (59:55) і поступилися латвійцям (69:80).

Ці результати аж ніяк не показові. І не це є головною причиною побоювань щодо можливостей теперішньої збірної. Значно важливішим став конфлікт, який виник у команді.

Тренерові на зло

Порушником спокою став молодий і перспективний баскетболіст “Будівельника” Леонід Стефанишин. Перед відльотом на турнір до Естонії в українських ЗМІ з`явилося його інтерв`ю, в якому форвард заявив, що не виступатиме за збірну, поки біля її керма стоїть наставник Валерій Лебединцев. Мовляв, тренер пригнічує гравців, ображає їх і таким чином самоутверджується. Більше того, за словами Леоніда, багато гравців збірної не задоволені методами Лебединцева, однак не наважуються про це говорити, а збірна начебто нормально грає лише тоді, коли баскетболісти об`єднуються проти тренера, йому на зло.

Зрозуміло, що такі публічні висловлювання гравця не могли залишитися поза увагою керівництва національної збірної та Федерації баскетболу. Остання відреагувала миттєво, заявивши, що тепер клуб Стефанишина “Будівельник” змушений буде заплатити за цього гравця для його участі у чемпіонаті України як за легіонера. У регламенті змагань є норма, за якою клуб повинен платити за гравця, що відмовляється виступати за збірну, як за легіонера (а це немало-небагато, а 50 тисяч гривень, тоді як за українців сплачують лише по 600 грн.).

Докладніше цю справу розглянули на президії Федерації баскетболу України, яка відбулася наприкінці минулого тижня, після приїзду збірної з Естонії. Виглядало це, за словами очевидців, приблизно так: коли стадо вовків опиняється віч-на-віч з ягням.

Суперечності чи розкол?

У ролі ягняти опинився Стефанишин, який, як не дивно, прийшов на президію. Вовками ж виступали усі решта. Єдине, що хтось “кусав” м`якше, інші ж нахабно звинувачували Стефанишина мало не у всіх проблемах команди.

Хто має рацію — судити не беремося, бо в кулуарах збірної Лебединцева не доводилося бути жодного разу. Та можна стверджувати, що ця ситуація нічим добрим для головної команди України не завершиться. Адже через демарш Стефанишина спостерігаються суперечності між гравцями команди: одні його підтримують, інші ж критикують (принаймні публічно). А це може призвести до появи у команді двох тренерів. Показовим є те, що два лідери збірної — Артур Дроздов з БК “Київ” та Сергій Ліщук з “Азовмашу” — зайняли діаметрально протилежні позиції. Перший сказав: “Цілком підтримую Стефанишина, оскільки баскетболісти їдуть у збірну добровільно, не маючи ніяких контрактів з національною командою. Врешті-решт, якщо гравець травмується у збірній, то ніхто не компенсує йому витрат на лікування. Та й право вибору людини ще ніхто не скасовував. Якщо баскетболіст не хоче грати за національну команду з якоїсь причини, то це його особиста справа, і ніхто не має права застосовувати до нього санкцій. Чесно кажучи, ніколи не чув про такі прецеденти у цивілізованих країнах”.

Натомість Сергій Ліщук заявив: “Не підтримую рішення Леоніда. Збірна сьогодні перебуває у непростій ситуації. У команді багато травмованих баскетболістів, а молодий гравець дозволяє собі такі “коники”. Звичайно, це особиста справа Леоніда, проте суджу по собі. Перш за все я виступаю за честь країни, а не за Лебединцева чи ще когось. Тренерові можна симпатизувати або ні, але якщо сьогодні керує збірною та чи та людина, то слід виконувати її вимоги. Особисто я не хочу, щоб Україна опинилася у дивізіоні В, тому за будь-яких розкладів зроблю все від мене залежне, щоб не допустити цього”.

Халіф на годину

Разом з цим хвилює й інший факт. Так, Лебединцев у своїх висловлюваннях дав зрозуміти, що усвідомлює те, що біля керма збірної стоятиме ще недовго. На це у притаманній йому різкій манері відреагував одіозний Михайло Бродський. Останній, окрім того, що час од часу обпльовує та обзиває своїх політичних опонентів, є ще президентом БК “Черкаські мавпи”, а нещодавно прагнув стати президентом Федерації баскетболу України. Однак програв на виборах Олександрові Волкову: “Я не почув у словах тренера драйву. Я взагалі не розумію, плануєте ви вигравати чи ні?! Ви встигли обмовитися про свого наступника, тоді як зобов`язані говорити про те, як зберегти за собою цю посаду. Вся Україна чекає перемоги, а якщо ви налаштовані зливати воду, то краще це робити в туалеті”.

Баскетбольна свобода слова

Це був не єдиний епізод дискусії між Лебединцевим і Бродським. Головний тренер збірної заявив, що не спілкуватиметься з пресою через те, що на одному зі спеціалізованих баскетбольних сайтів відвідувачі насмілюються некоректно висловлюватися про нього, збірну та представників федерації, а журналісти не так, як він це бачить, висвітлюють ігри збірної. “Таке враження, що низка журналістів елементарно виконує чиєсь замовлення. Але поясніть мені: яке вони мають право подавати свою думку як думку всієї України? Чому ж ці люди не запитають експертної оцінки у професіоналів? Я ж вас запевняю, що думка людей, які працюють у баскетболі, кардинально відрізняється від тієї нісенітниці, що регулярно з`являється на сторінках газет”, — зазначив тренер. А також додав: “Ми з капітаном команди Ліщуком і його помічником Ковалем звернулися у ФБУ з проханням, щоби збірну відмежували від журналістів”.

І хоча ФБУ цього начебто не зробила (благо, Олександр Волков знає, що таке свобода слова), тренер уже відмовив кільком виданням в інтерв`ю. Тож, шановні читачі, не дивуйтеся, якщо з інформацією про перебіг матчів відбору української збірної до чемпіонату Європи виникнуть проблеми. Адже дуже важко подавати щось нове й цікаве, якщо тренер та гравці збірної просто відмовляються спілкуватися.

Та все ж сподіваємося, що ситуація як для журналістів, так і для вболівальників зміниться на краще, а Валерій Лебединцев дослухається до слів того ж таки Бродського. “Треба звикати до того, що ми живемо у публічній спільноті. Варто подякувати журналістам і президентові федерації, який усвідомлює, що якщо тему порушено, то її слід обговорити і поставити крапку, а не замовчувати. Ніщо не повинно вирішуватися у закритих кабінетах, як це роблять у нашій політиці. Головна проблема збірної — у настрої, а завдання тренерів — створити його”, — зазначив президент “Черкаських мавп”. З цими словами Бродського, мабуть, погодилися б навіть мер Києва Черновецький та Ярослав Кендзьор, з якими у головного “яблучника” країни непрості політичні стосунки….

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *