Отруєним фосфором не ставлять діагнозу

Володимир САМУСЕНКО, "Ратуша"

|

Репортери „Ратуші” зустрілись із першими ліквідаторами аварії в Ожидові

“Другий Чорнобиль” або ж “звичайна” техногенна катастрофа? Чи варто запитувати, адже наслідки залишаються з нами або, вибачте за жорстокий каламбур, — у нас. Як почуватися громадянину України, коли страшну аварію в твоєму регіоні спочатку порівнюють із атомною катастрофою, а потім із лукавою посмішкою „висміюють”, додаючи “воду я вже пив, а де яєчня та сто грам?”

Досі не відомо, що приніс нам поїзд з-під Ожидова. Зіпсований урожай чи „землю, збагачену міндобривами”? У вівторок, 24 липня, відбулася прес-конференція депутатів сільських рад і підприємців зони ураження „фосфорної” катастрофи. Саме вони повідомили, що молоко зі сіл „фосфорної” зони все-таки приймають… але за заниженими цінами: замість 96 коп. — 46 коп. за літр. Наразі достеменно відомо лише одне — маємо сотні потерпілих і тисячі уражених. Добрі люди з ЛОДА вже навіть назвали суму — ліквідація коштуватиме щонайменше 16 млн грн, а ось кількості та імен відповідальних ще навіть не починали називати. Та й чи почнуть?

„Усюди є фосфор”

Аби визначити, як “фосфорні міндобрива” впливають на здоров’я людей, минулої п’ятниці кореспонденти “Ратуші” завітали у “Львівський військовий госпіталь”. Тут лікуються працівники державних служб, які одні з перших постраждали, ліквідовуючи наслідки аварії. Ми поспілкувалися із заступником головного лікаря госпіталю Іваном Гайдою. “Із самих ліквідаторів аварії у нас на лікуванні

12 осіб”, — одразу повідомив лікар. Серйозно, стверджує медик, постраждали лише шестеро. Це були перші пожежники, які прибули на місце аварії. Їм поставили діагноз середнього ступеня важкості. „Цих шістьох одразу перевели у реанімацію, але прошу зрозуміти нас правильно. Вони не були в передсмертному стані, хлопці були у свідомості і могли спілкуватись, що і робили з журналістами. Реанімація і барокамери були необхідні для посиленого нагляду за цими пацієнтами. Ми постійно проводили аналізи та стежили за динамікою захворювання. Серед прибулих також були і 22 працівники МВС, здебільшого, інспектори ДАІ, які охороняли територію по периметру. У них стан був значно кращий. Але вони також встигли надихатися, охороняючи місце пожежі”, — продовжує лікар. Пан Гайда дуже критично висловився щодо низки публікацій в ЗМІ, в яких розповідали про небезпеку фосфору для кісткового мозку. „По-перше, отруйним є не сам фосфор, а його продукти згоряння, тобто фосфіти. Людський організм складається із 1% фосфору. Основна маса його у кістках. Ніякий кістковий мозок фосфітами не уражається. При їх вдиханні уражаються органи дихання (симптоми — задишка, біль у грудях), можуть також уражатися печінка, серцево-судинна система, що проявляється зміною роботи ритму серця, а також центральна нервова система. У всіх прибулих потерпілих ураження фосфітами проявляється по-різному і не можна сказати, що у всіх є одинакові симптоми”, — стурбовано продовжує військовий лікар. Чи існувала загроза життю ліквідаторів? “Безперечно. Якщо декілька годин подихати високою концентрацією продуктів згоряння фосфору це може призвести до летальних наслідків. Але впродовж тривалого періоду там ніхто не перебував. Бригади пожежників пос­тійно змінювалися, адже треба було змінювати і машини. Багатьох уже згодом виводили подалі на свіжіше повітря, щоб їм полегшало”, — розповідає лікар. Але ж ті самі фосфіти згодом могли випасти на городину і…? Відповідь військового лікаря видалася дивною: „Ви ж знаєте, є фосфорні міндобрива. Люди, спе­ціально шукають фосфор, щоб удобрювати ґрунт. В організмі тварин також є фосфор. У рибі є фосфор. Усюди є фосфор”. Чому ж тоді кількість хворих постійно зростає, а паніка набуває обертів? Які ж тут в біса „міндобрива”?! “Багато людей у дуже стресовому стані. Просто одна дуже високоповажна особа порівняла цю подію із другим Чорнобилем. В таких випадках ніколи не потрібно квапитися із висновками, поки тебе не проконсультують спеціалісти. Жертв немає і це найголовніше. Послухайте, біда, на мою думку, не в тому, що ця аварія сталася. Біда в тому, що ніхто із цієї ситуації знову не зробить висновки. А ми, звичайні люди, це постійно дозволяємо робити”, — сумно підсумовує пан Гайда.

Відгомін ліквідації

Уже через декілька хвилин ми завітали до трьох перших ліквідаторів аварії під Ожидовом. Вони виглядали досить втомленими. Сказали, що втомилися від запитань журналістів. „Тут уже навіть із „ОРТ”, із Росії, були. Що тут говорити. Тим більше, що вам, журна­лістам, не розкажи, ви все-таки перекрутите”, — розповідає перший ліквідатор Юрій Білик. „Добре себе почувати ніяк не можемо. Два дні під „капанкою” лежали”, — продовжує він. На коротеньке інтерв’ю зі ЗМІ їх привів начальник пульмонологічного відділення полковник Олег Шевчук. „Покращання у хлопців помітили десь на третій день. Ми розрізняємо три ступені ураження. Перше — дискомфорт, нудота, рвота, сильні головні болі, біль у грудях; на другому ступені настає період світлого проміжку — людина ніби почуває себе добре, але якщо рятування чи лікування були неправильними вже на 4-ту добу вилазять усілякі побічні ефекти. Помітними стають ураження нирок, печінки, інші ознаки — судоми, паралічі. Ні в кого з цих хлопців таких ознак не виявили. Вони надходили із ознаками середньої важкості, але аналізи свідчать, що вони видужують”, — прокоментував лікар.

До реанімації через спеку, втому і фосфіти

Хлопці стояли вже не у халатах, а у футболках і шортах. Один саме повернувся із „допиту” прокуратури. Роман Івашьків, капітан внутрішньої служби Бузького районного відділу ГУМНС розповів про перший день у фосфорній прірві. „У понеділок, у день аварії, ми виїхали на місце події на власній автівці. Поїхали швидше, аби отримати інформацію про те, що трапилося. За нами — пожежна машина. Побачили величезне полум’я. Я швидко підійшов, оглянув місце і помітив цистерну, що з’їхала у кювет і горіла там. Довелося повернутись до автівки. Згодом надійшло повідомлення, аби ми поводилися обережніше, адже там може бути фосфорна кислота. Відповідно, ми одягнули спеціальні костюми і спробували підійти ближче. Побачили, що дуже багато вагонів зійшли з рейсів. У той же момент під’їхала машина нашого відділення, і пожежники почали встановлюватися на позиції, аби загасити пожежу. Ми отримали наказ охолодити цистерни. Була одна цистерна, яку охопило вогнем і яка могла в будь-який момент вибухнути. Тоді ще було мало особового складу, а рухатися в таку спеку було вкрай важко. Потроху я відчував, що щось зі мною не так”, – розповідає Роман. “Зрозуміло — організм не витримував”, — підтримує колегу інший пожежник, Олег Лозбиський. „А там ще костюм важкий, спека — 36 градусів. Інші хлопці ближче не підходили, бо вони загалом не мали засобів захисту. Я ледь дійшов до машини „швидкої”, мені допомогли роздягнутися. Тоді я відчув, що просто страшенно втомлений. Згодом приїхав спеціальний поїзд, і там уже були цілі тонни рідини. Це не наші машини по двісті літрів! Вдалось охолодити інші цистерни. Ми зійшли зі своєї позиції, а зі Львова вже поприїжджали багато інших підрозділів. Я думав, піду трохи відпочину і повернуся назад, але мій колега Юрій Ілліч переконав мене лягти у “швидку”. Потім вже нічого не пам’ятаю”, — пригадує Роман. „По дорозі до госпіталю він декілька разів втрачав свідомість”, — розповідають його колеги.

Зараз хлопці почувають себе краще, і це не може не тішити, адже вони потрапили під найстрашніший вплив фосфітів. Вони ще не знають, що буде далі і що їм коштуватиме їхня хоробрість. „Кажуть, що наслідки отруєння можуть проявитися і через два тижні”, — розповідає ліквідатор Олег. „Поки що все добре, але нам досі не поставили діагноз, і це лякає”, — продовжує Роман. „А як я вам поставлю діагноз, якщо у нас немає технології визначення отруєння фосфором. Це може зробити лише судмедекспертиза… Не дай Бог”, — заспокоює їх начальник пульмонологічного відділення полковник Олег Шевчук.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *