Життя "під мухою"

Інна ГОНЧАРУК, “Україна і час”

|

Нині середній вік алкоголіка зі стажем становить 25-30 років.

“Думав, що завжди зможу відмовитися від чарки”

35-річний львів`янин Олександр Зіменков (ім`я і прізвище змінено — І.Г.) працює вчителем у школі. Чоловік має пристойний вигляд — охайний одяг, доглянута зовнішність. Розмовляємо у Львівському обласному наркодиспансері. Сюди Олександр прийшов по допомогу — він хворий на алкоголізм.

“Раніше я не усвідомлював, що маю залежність від алкоголю, — розповідає наш співрозмовник. — Думав, що завжди зможу відмовитися від чарки. Алкоголіками вважав бомжів, занедбаних та неохайних людей.” Олександр Зіменков каже, що вперше спробував горілку, коли був студентом.

— Я жив у гуртожитку у кімнаті з двома хлопцями. Вони любили повеселитися. Як тільки отримували стипендію, купували горілку. Спочатку я відмовлявся від пропозиції приєднатися. Хлопці сміялися з мене. Щоб не бути “білою вороною”, вирішив спробувати. Чесно кажучи, приємних спогадів наступного ранку було мало, точніше, я нічого не пам`ятав. Та потім вже не відмовлявся від випивки.”

Після закінчення університету Олександр залишився у Львові. Влаштувався на роботу, одружився, народилася донька. Разом з тим в нього з`явилося чимало нових друзів. Тож не раз чоловік проводив час не із сім`єю, а з колегами. Звичайно ж, без оковитої розмова не в`язалася.

— Два роки тому у мене була так звана чорна смуга, — розповідає пан Олександр. — Я почав пити. Більше тижня не виходив з квартири, хіба що в магазин по горілку чи пиво. Потім вирішив, що так я своїх проблем не вирішу і взявся за розум. Та десь через три місяці ситуація повторилася — пив кілька днів підряд. Тоді дружина поставила ультиматум: або я йду до лікаря, або ми розлучаємося. Я люблю свою жінку та доньку, тож звернувся до нарколога. Пройшов повний курс лікування. Після цього цілий рік навіть безалкогольного пива не пив. Та кілька місяців тому “зірвався”. Ми посварилися з дружиною і я пішов та й напився. Пив цілий тиждень. Зараз наш шлюб під загрозою. Тому я тут”.

Підлітки п`ють, бо це модно, а дорослі — бо нервуються

— Найбільше клопоту ми маємо після масштабних гулянь у місті, — розповідає лікар-нарколог Львівського обласного наркодиспансеру Мар`яна Єфіменко. — Особливо багато пацієнтів до нас потрапляє влітку (8-10 пацієнтів на день)”.

— Як можна визначити, що людина залежна від алкоголю?

— Усе залежить від індивідуума. Загалом є три стадії хвороби. На першій залежний п`є багато і не п`яніє, тобто зростає толерантність до алкоголю. Він починає брехати, стає агресивним. Знижується блювотна реакція на спиртне. На другій стадії толерантність до алкоголю стає максимальною — хворий може випити багато, але не сп`яніти. Тут уже з`являються похмільний синдром, запої, амнезія. На третій стадії толерантність до алкоголю знижується. Людина п`є мало, але відразу п`яніє. Починається руйнування внутрішніх органів.

— Чи може призвести до залежності вживання слабоалкогольних напоїв?

— Багато людей помилково вважають, що пиво корисне для організму, і п`ють його у великих кількостях. Насправді пиво, якщо ним зловживати, негативно впливає на внутрішні органи. У людей, які часто п`ють “рідкий хліб”, розширюються судини, збільшуються печінка та серце. Є навіть такий медичний термін — “бичаче серце”. Рано чи пізно любитель кольорової “слабоалкоголки” перейде до більш міцних напоїв.

— Яка категорія населення нині найчастіше заглядає у чарку?

— Сьогодні можна відзначити неабияке “помолодшання” алкоголізму. Так, якщо у радянські часи люди спивалися приблизно після 50 років, то тепер до нас привозять пацієнтів з білою гарячкою і в 25-30 років.

Серед залежних від алкоголю є учителі, лікарі, продавці, викладачі… Та найбільше серед хворих — осіб, які не мають постійної роботи.

— Хворі звертаються до вас по допомогу самі?

— Приблизно 30 % пацієнтів до нас приходять свідомо, усіх інших доправляє “швидка” або міліція. Як правило, це чоловіки. Жінки ж починають бити на сполох, коли вже є ускладнення.

— Як лікуєте алкоголізм?

— Курс лікування триває в середньому два тижні. Спочатку прочищаємо організм хворого, потім визначаємо, наскільки людина залежна від алкоголю. Та, крім фізичної, є ще психологічна залежність — з нею потрібно боротися самому або лікувати її методом підшивання чи кодування. У такому разі вводимо під шкіру препарати, які не сумісні з алкоголем — вони не переробляють спиртного. Якщо “підшитий” пацієнт хоч трішки вип`є, то зазнає отруєння. А якщо доза алкоголю буде чималою, то це може призвести до летальних наслідків.

— Чи можна подолати алкогольну залежність самотужки?

— Багато хворих пробують лікуватися самі за допомогою розрекламованих препаратів. Та перш ніж це робити, обов`язково слід порадитися з лікарем. Люди бояться до нас звертатися, бо думають, що це соромно.

— Чи існує в області проблема підліткового алкоголізму?

— Офіційно в області не зареєстровано жодного підлітка з діагнозом “алкогольна залежність”. Нині, за неофіційними даними, у Львові є понад дві сотні “проблемних” дітей, які “під мухою” регулярно потрапляють у поле зору правоохоронців.

— На вашу думку, чому люди п`ють?

— Підлітки п`ють, бо це модно, намагаються наслідувати дорослих, у яких жодне свято не обходиться без спиртного. До того ж придбати алкоголь для неповнолітнього сьогодні не проблема — багато продавців ігнорують заборону продавати спиртне особам до 18 років. Дорослі ж вживають спиртне, аби розслабитися, зняти стрес.

— Відомо, що державні лікувальні установи нині переживають не найкращі часи. Які проблеми найвідчутніші?

— Проблем є багато: нестача препаратів, ліжок, потреба ремонту у відділеннях. Та найбільше турбує те, що у нас досі немає реабілітаційного центру. Адже хворий, який пройшов курс лікування, має ще деякий час бути під наглядом спеціалістів. Торік Львівська обласна адміністрація підписала наказ про виділення приміщення під реабілітаційний центр. Та це так і залишилося на папері.

P.S. Якщо у батьків виникла підозра, що їхнє чадо бавиться високоградусними напоями, Мар`яна Єфіменко радить відразу звертатися за телефоном довіри: 292-62-63. Тут надають медичну, профілактичну та консультативну допомогу.

Довідка “УіЧ”

Уже більше десяти років кількість хворих на алкоголізм, що перебувають на обліку у Львівському наркологічному диспансері, залишається стабільною. За даними інформаційно-аналітичного відділу диспансеру, у 1995 році на обліку перебувало 31 697 хворих, з яких 18 126 пройшли курс лікування. У 2000-му на облік поставили 31 812 осіб, 13 566 пролікувалися. Торік зареєстрували 32 486 алкоголіків, з яких 22 875 лікувалися.

Як ви ставитеся до алкоголю?

Олег, поліграфіст:

— Ставлення до спиртного у мене нормальне. Та алкоголіком себе не вважаю. Так, можу випити у родинному колі на якесь свято або посидіти за чарчиною з друзями. Утім, знаю свою міру. Коли починаю занадто хмеліти, відразу припиняю пити. У мене ніколи не було такого, щоб я прокинувся наступного ранку після застілля і нічого не пам`ятав.

Галина, приватний підприємець:

— До алкоголю я ставлюся нейтрально. У мене не викликає особливого захоплення ідея напитися, а наступного дня нічого не пам`ятати. Взагалі, у мене відраза до тих людей, які напиваються до “свинячого” стану. Розумію, що випити інколи можна, але ніколи не потрібно переходити межу. Сама можу часом випити доброго вина у хорошій компанії.

Іван Петрович, безробітний:

— Якщо хочете, щоб я щось розказав, купіть мені чвертку. Я п`ю постійно. Як тільки маю хоч якісь гроші, усі витрачаю на горілку. От зараз здам пляшки — відразу на “точку”. Я все втратив через горілку — квартиру, сім`ю. Раніше таким не був. Працював на заводі, мав високу зарплату. Коли від мене пішла дружина, почав пити.

Леся, продавець:

— Я вважаю, що алкоголь зруйнував багато українських сімей. Коли хтось з батьків п`є, це перш за все негативно позначається на дітях. Крім того, спиртне дуже шкодить здоров`ю. Я, наприклад, можу випити у гостях або у родинному колі на якесь свято. Та ніколи не напиваюся, знаю свою норму. Вважаю, що кожна людина повинна мати силу волі.

Олександр, керівник приватного підприємства:

— Алкоголізм — це дуже погане явище. Усе має бути в міру. Звичайно, алкоголь повинен бути. Коли людина вип`є, у неї піднімається настрій, життя стає простішим. Та коли перебрати, то виходить зворотний ефект. Особисто я ніколи не зловживав спиртним, а зараз взагалі не п`ю — здоров`я не те.

Надія Іванівна, двірник:

— До спиртного я ніяк не ставлюся, ніколи його не вживала. У моєму роду ніхто не пив. Щоправда, чоловік мій випивав. Через ту горілку помер у 52 роки. Хорошою людиною був. До алкоголіків ставлюся з презирством. Їх зараз стільки розвелося! Нічого не роблять, а тільки думають, де пляшку роздобути.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...