Галицьке лобі у Секретаріаті Президента

Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”

|

Галичани завжди нарікали, що їхніх репрезентантів свідомо ігнорують у столиці, коли йдеться про призначення на ключові посади у Кабміні чи у Секретаріаті Президента.

З відомих вихідців з Галичини лише Ігореві Юхновському, Вікторові Пинзенику та Михайлові Гладію випало щастя погріти крісла в урядових апартаментах на Грушевського у Києві. Сьогодні, звісно, в уряді галичан нема, проте у “білому” президентському будинку на Банковій наші земляки з кожним днем відвойовують вигідні плацдарми для подальшої успішної кар`єри.

Генетичний бойко з дивним прізвищем Пукшин

Ми вирішили відвідати родинне гніздо нинішнього заступника глави Секретаріату Президента Ігоря Пукшина. Від Львова до бойківського села Нижня Яблунька Турківського району Львівської області, де у 1965 році народився Ігор Гілярович, добрий шмат дороги — аж 160 кілометрів. У “столиці” бойківського краю — Турці — розпитуємо в “аборигенів” про їхнього земляка Ігоря Пукшина. Чи нам не щастило на поінформованих горян, чи турківчани мало цікавляться київським життям, проте жоден з них не ідентифікував це прізвище у контексті наших зацікавлень. І це притому, що чи не на кожному будинку встановлена сателітарна антена.

На жаль, голови райадміністрації на місці не було, а всі чиновники у п`ятницю, 25 травня, зібралися у приймальні біля телевізора, де саме транслювали виступ міністра внутрішніх справ Василя Цушка з трибуни Верховної Ради про події у Генпрокуратурі. Перебивати таке дійство з нашого боку було якось некоректно, тож вирішили користатися консультацією єдиного мера-комуніста на теренах Галичини Геннадія Брича.

Сімдесятип`ятирічний Геннадій Кирилович виявився дядьком, який і багатьом сорокарічним може дати в усьому фору. Звісно, голова Турки знав, хто такий Ігор Пукшин. Він навіть зателефонував у районне казначейство, яке очолює однокласник Ігоря Гіляровича, і напівсерйозно-напівжартома почав тиснути на чиновника, щоби той через Пукшина вибив гроші на святкування “Бойківських фестин”, що відбудуться у серпні на околиці Турки.

Геннадій Кирилович, коли ми запитали його про дивне прізвище Пукшин та ще й у пакеті з “Гіляровичем”, оповів таку історію. Біля селища Бориня (неподалік розташована Нижня Яблунька) у прадавні часи селилися біженці. Оскільки у цьому забутому колись Богом і людьми краю була демографічна криза, то й цісар видавав утікачам документ, що звільняв їх від переслідування за законом. Однак цю історію, на його думку, не слід пов`язувати з прізвищем відомого земляка.

Хатина-замок

У село Нижня Яблунька ми приїхали приблизно о дванадцятій. На обійсті, де народився Ігор Пукшин, нині височіє справжній замок. Звісно, він би загубився серед розкішних віл у престижних районах Львова чи околиць Києва, але у бідному гірському селі він справляє враження.

Господарів, як нас поінформувала сусідка Пукшинів Єва Гунза, що пасла корову на моріжку, вже давно нема вдома, оскільки Гелярку (так вона його назвала) стало зле, бо має штучний клапан у серці, й Ігор забрав батька з мамою до Києва. Тепер тут мешкає його рідний брат Віталій, що керує пилорамою. Пані Єва показує нам хатину Марії, рідної сестри Ігоря. Жіночка також розповіла, що у сім`ї Пукшинів було семеро дітей. Окрім названих вище, дві сестри Ігоря мешкають у Києві, одна — на Закарпатті, а брат десь під Львовом.

Мати Ігоря Пукшина все життя пропрацювала у колгоспі на різних роботах, так що діти у цій родині з дитинства звикли до тяжкої праці. За словами бабусі, родину Пукшинів у селі поважають, бо “вони люди чесні і порядні”.

…На подвірї садиби Пукшинів якийсь юнак натхненно рубав дрова. Питаю пані Єву, чи це, бува, не племінник когось із Пукшинів.

— Нє, — каже бабуся. — То хлопець з нашого села. Він у них працює на господарці.

Васюники — пристосуванці?

Повертаючись до Львова, ми вирішили погомоніти з мешканцями відомого курортного селища Великий Любінь, що у Городоцькому районі, про їхнього земляка, першого заступника глави адміністрації Президента Івана Васюника.

На відміну від мешканців Турки, всі троє великолюбіньці не тільки знали, хто такий Іван та Ігор Васюники, а й вказали точну адресу на вулиці Довбуша, де проживає їхня мати. Хатина як хатина — чиста, світла, захована у деревах і квітах.

Про сім`ю Васюників у Великому Любіні довелося наслухатися різного. Одні мешканці вважають її взірцем галицької добропорядності, інші — таким же еталоном пристосуванства, що вірою і правдою служили комуністам, а тепер клянуться у вірності “помаранчевим”…

Хто кого “тягне”?

Ігор Пукшин та Іван Васюник — земляки, які, схоже, спростовують міф про те, що галичани надто заздрісні і не вміють підтримувати один одного. І це тішить. Вони обидва закінчили Львівський національний університет імені Івана Франка. Іван — економічний (у 1985 р.), Ігор — юридичний (у 1991 р.). Обидва починали кар`єру у Львові. Але якщо першому у місті Лева усміхнулося щастя і він став кандидатом наук, викладачем університету, а згодом — генеральним директором Львівського інституту менеджменту (заснованого Віктором Пинзеником), то Ігор, спробувавши себе стажером у Залізничному райсуді Львова, перебрався до столиці, де відразу почав працювати у Міністерстві економіки. Кажуть, що такому успішному кар`єрному спурту передував вдалий шлюб з дочкою дуже впливового столичного чиновника.

Можна ще довго перераховувати державні інституції, де впродовж кількох останніх років перетиналися дороги цих двох людей, але по-справжньому їх об`єднав Віктор Ющенко у Секретаріаті. Між іншим, Ігор Васюник нині працює першим заступником голови правління найбільшої української державної корпорації НАК “Нафтогаз України”, а юридична фірма “Пукшин і партнери” надає цій корпорації юридичне забезпечення. Але це так, до слова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *