На Львівщині знайшли елементи поселення готів

Наталя ЧИЖ, „Новий Погляд”

|

Знахідки археологів у селі Йосипівка можуть докорінно змінити історичний погляд на розселення слов’ян.

Археологи часто жартують, що їх професія – це лотерея. Виходячи на розкопки, можна лише щось припускати, чи про щось здогадуватися, але аж ніяк неможливо передбачити результат. У с. Йосипівка Львівської області археологи сподівалися знайти незначну кількість побутових речей періоду енеоліту, а відкрили не лише поселення слов’ян, а й «відкопали» тілопальне поховання римського часу та унікальні матеріали, що належать до культури лінійно-стрічкової кераміки.

Коли 2004 року зайшла мова про спорудження об’їзної дороги довкола Олеська, проект будівництва дали на експертизу археологам. Попередньо оглянувши територію, вони дійшли висновку про необхідність попередніх розкопок, зважаючи на виявлені там чотири історичних пам’ятки, які потрапили у зону будівництва. Розкопки мали розпочати вже незабаром. Якби… Якби не унікальна здатність нашої держави усе затягувати, роздумувати, зважувати, шукати кошти. «Річ у тому, що ми живемо в Україні. А тут бюджетне фінансування відкривають переважно наприкінці будівництва об’єкту, – з іронічною посмішкою пояснює директор науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» інституту археології Національної Академії Наук Олег Осаульчук. – У службі автомобільних доріг у Львівській області, яка є замовником будівництва, пояснювали нам, що коштів у них немає, бо фінансування ще не відкрите, а з інших статей виділити кошти неможливо, оскільки це не передбачено законодавством. Так, ми чекали, коли, нарешті, нам дадуть „зелене світло”. Дочекалися лише у квітні цього року».

«Недовго», як то кажуть, думаючи, уряд після десятків потрачених намарно місяців вирішив, що дорогу потрібно побудувати до кінця жовтня 2007 року. Було виділено кошти, визначено терміни. Не врахували тільки однієї дрібниці – часу. Дорога-дорогою, а археологічні розкопки, які були розраховані на рік, довелося розпочинати терміново, нашвидкуруч, щоб встигнути за… чотири місяці зробити те, що планували на усі дванадцять. «На тих ділянках, де ми мали б працювати ледь не пензликами, доводиться застосовувати грубе знаряддя, щоб не затягувати час і вкладатися у терміни, – розповів заступник директора науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» інституту археології Національної Академії Наук, начальник експедиції Тарас Милян. – До того ж, будівельники, які постійно у нас за спиною, теж спішать, щоб до кінця жовтня зробити дорогу. Нам практично наступають на п’ятки. Але доводиться працювати і в таких умовах.»

Територія розкопок охоплює чотири так званих пам’ятки. На двох перших роботи уже завершено і, як результат, значна колекція неймовірних знахідок, на які не сподівалися навіть самі археологи. «Результати справді виявилися набагато цікавішими, ніж ми сподівалися. На першій пам’ятці, яка була багатошаровою, ми знайшли матеріали, які спершу помилково віднесли до періоду пізнього Трипілля, – розповів Тарас Милян. – Але потім виявилося, що це, швидше за все, матеріали ще давнішого часу, а саме: періоду культури лінійно-стрічкової кераміки, з якої, по суті, і виросло Трипілля. Це, зокрема, рештки будинку, два крем’яних скарби та кераміка». Як розповіли археологи, така знахідка є справді унікальною. Адже якщо припущення остаточно підтвердяться, то фактом стане відкриття у Йосипівці на Львівщині другого на усю Україну помешкання культури лінійно-стрічкової кераміки. Окрім того, на території першої пам’ятки виявили тілопальне поховання римського часу (початок І тисячоліття н.е.). Це поховання, за словами Тараса Миляна, знайшли в об’єкті ранньозалізного часу, який перетнув об’єкт пізньобронзового часу. Що такі перетини можуть означати та які висновки можна зробити на основі цього явища, поки що археологи сказати не можуть. Мовляв, триває дослідження. Врешті, на цій же території вдалося знайти два слов’янських помешкання десь кінця VII століття з добре збереженими печами-кам’янками. «Зафіксувати об’єкти тут можна десь на глибині 40 см, оскільки грунти у нашій місцевості ростуть повільно через факт відкритої місцевості. За тисячу років земля наростає десь на 10 см. Це, звісно ж, значно полегшує нам роботу», – додав начальник експедиції.

На третьому об’єкті, де зараз досі проводять розкопки, відкрили ціле поселення ще римського періоду. Поряд із різноманітними цікавими речами, які вдалося знайти на цій території, археологи зафіксували тут елементи трьох культур: черняхівської, східнопшеворської та вельбарської. Щодо останньої, то вона, за усіма історичними даними, належить готам. Якою була роль цих племен на території, де їх теоретично не мало бути, археологи ще досліджують. Щоправда, деякими припущеннями усе-таки Олег Осаульчук з «Поглядом» поділився. «Вважають, що від Західного Бугу і аж до цього місця територія була суто слов’янською. Весь парадокс полягає в тому, що готів тут не мало б бути взагалі. Але археологічні знахідки показують зовсім інше. Тому є підстави підозрювати, що слов’яни не на усій території були автохтонними. Це ж піддає перегляду певні теорії про розселення слов’ян та впливи інших культур на слов’янську. Цілком можливо, що частина готського населення, пересуваючись цією територією, залишилася тут жити. Історії про такі факти поки що не відомо», – розповів директор «Рятівної археологічної служби».

Про те, чого ж можна ще чекати від розкопок на останній, четвертій, пам’ятці, не намагаються припускати навіть археологи. Надто багато несподіванок чекали їх на перших трьох територіях. Єдине, на що надіються історики, це, як не дивно, відсутність значних поховань. Адже хоч як цікаво і важливо це не було б, часу для комплексного дослідження не вистачає. Незважаючи на те, що за планом розкопки мали охопити близько 3 тисяч квадратних метрів, робота, у зв’язку з великим знайденим матеріалом, торкнулася території у два з половиною рази більшої. От тільки час на розкопки, всупереч законам математики та здорового глузду, не збільшився за жодною прогресією. Люди, які працюють на об’єктах із сьомої ранку до шостої вчора шість днів на тиждень, уже навіть до спеки звикли. Мовляв, етичний кодекс археолога не дозволяє зігнорувати знайдене і віддати історично цінну площу під будівництво без попередньої «експертизи». Ще однією безглуздою проблемою, про яку йде мова у колі істориків є пошук місця, куди передати знайдене. Адже, за словами Тараса Миляна, Львівський історичний музей, фонди якого і так переповнені, навряд чи візьме цей матеріал. «У моєму особистому досвіді уже були випадки, коли цей музей відмовлявся прийняти колекцію. Тому, мабуть, незважаючи на усі дозволи на розкопки та на розміщення знахідок у стінах історичного музею, доведеться шукати іншого місця для знахідок. Ми навіть думаємо спробувати Олеський музей, тим паче, що на кінець жовтня плануємо провести тут виставку знайденого», – зазначив начальник експедиції.

Коментар «Погляду»

Начальник відділу охорони культурної спадщини ЛОДА Василь Іванович Івановський:

– Особливість рятівної археології полягає якраз у вмінні проводити розкопки за короткі терміни. І робити це добре. Проблема в тому, що у нас в останні роки взагалі немає бюджетного фінансування на археологічні дослідження, тобто такі, коли дослідник впродовж необмеженого часу може для поступу науки проводити розкопки та аналізувати знайдений матеріал. Тоді як при будівництві, фірма-замовник фінансує розкопки перед початком будівельних робіт. Але в цьому випадку терміни доводиться узгоджувати з планами замовника. У випадку із дорогою біля Олеська, археологічні розкопки проводить «Рятівна археологічна служба», яка зарекомендувала себе якнайкраще. Залучено багато спеціалістів із різноманітних установ. Тому я вважаю, що з роботою археологи впораються якнайкраще і у зазначені терміни. До того ж, якщо підтвердяться усі попередні припущення щодо знахідок культури лінійно-стрічкової кераміки, чи тих же поселень готів, то це, звісно ж, матиме неабияке значення для історії. Адже до цього часу загально усталеною була думка про конфліктні стосунки готів та слов’ян, а розкопки можуть дати докази стосовно їх можливого мирного співіснування. Що ж до розміщення знайденого матеріалу, то не виключена можливість передачі знахідок у музей Бродів, чи інший музей, який має право зберігати та опрацьовувати археологічні матеріали. Хоча за документами такі знахідки мав би прийняти Львівський історичний музей. Інша справа, що його фонди справді переповнені і поки що рано говорити про те, куди ж потраплять знахідки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *