Американці значно дешевші, ніж українці

Олег НАЛИВАЙКО, „Новий Погляд”

|

Генеральний директор БК “Львівська політехніка – Галичина” Ігор Савицький про підсумки сезону, ціни на баскетболістів та НБА.

Баскетболісти “Львівської політехніки-Галичини” зберегли прописку в українській Суперлізі. Невпевнено провівши перше коло змагань, вони виправили ситуацію у другій частині чемпіонату та вдало провели турнір аутсайдерів Суперліги, за підсумками якого визначили невдаху сезону. В інтерв’ю “Погляду” генеральний директор львівського клубу Ігор Савицький підсумував виступ команди.

– Виступом “Львівської Політехніки-Галчини” не вдоволений, – розпочав І. Савицький. – Ми провалили першу частину чемпіонату, коли виграли лише одну гру. Друге коло ми провели значно краще, команда показувала хорошу гру, яка мала сподобатися уболівальникам. Суперники почали нас побоюватися, адже інколи ми показували доволі грамотну гру.

– У першому колі “політехів” тренував Андрій Шаптала. Як ви уже казали, молодий та амбітний тренер не зумів досягти зі своїми підопічними прийнятного результату. Як гадаєте, яких помилок він припустився?

– Йому забракло досвіду… У попереднього та теперішнього наставника “політехів” дещо різні підходи до роботи з підопічними. Шаптала хороший тренер, але він є наставником навчального плану. А в професійній лізі, коли йдеться про майстрів, потрібно по-іншому ставитися до роботи. Валентин Воронін розуміє, що 30-річного гравця чогось нового важко навчити й потрібно використовувати те, що він робить найкраще. Усе-таки на тренерській лаві Воронін довше часу перебуває, аніж його молодший колега. Шаптала не міг вичавити з баскетболістів максимум їхніх задатків.

– Напередодні минулого сезону в команди були гострі фінансові проблеми. Тоді в останній момент напередодні старту розіграшу Суперліги вдалося їх вирішити. Зараз “Львівська політехніка-Галичина” не має таких проблем?

– Так, справді, вперше за багато років не відчуваємо проблем із фінансуванням і вже тепер знаємо, що можемо впевнено готуватися до наступного сезону. Нам відомий бюджет клубу, місце проведення тренувальних зборів. Уже в лютому розпочали роботу з укомплектації команди. Раніше нам у цьому питанні було значно складніше, багато часу йшло на пошук коштів, економили на підготовці та якості виконавців. Баскетбол в Україні зростає. Із кожним роком чемпіонат стає цікавішим, рівень команд вирівнюється, з’являється серйозна конкуренція. Тепер ми відчуваємо дефіцит українських баскетболістів. Ще за Радянського Союзу була добре відпрацьована схема підготовки гравців, згодом її запустили. Раніше у нашій області працювало близько 40 дитячих тренерів, а нині не більше десяти. Подібне відбувається і в інших областях. Багато клубів української Суперліги тепер намагаються надолужити згаяне й займаються підготовкою дітей. Наше фінансове становище покращилося й ми теж цим займаємося.

– Не погано себе зарекомендували легіонери “політехів” – серб Алєксандр Сміляніч та американець Брайян Хопкінс. Вони у наступному сезоні допоможуть львівській команді?

– Сміляніч, звісно, гравець високого рівня. У складі збірної Югославії він ставав чемпіоном світу. Володіє лідерськими якостями, має досвід виступів у різних європейських чемпіонатах. Хопкінс дещо інший гравець – він лише приїхав у Європу й грав лише в студентській команді, тому нам дістався дуже дешево. Адже лише в “Львівській політехніці-Галичині” він мав нагоду “засвітитися”. З Хопкінсом нам вдалося підписати попередній контракт на наступний рік. Але в цій угоді є одна умова – якщо він отримає запрошення від якоїсь команди НБА, то наш контракт втрачає силу. Ви ж розумієте, що кожен американський баскетболіст мріє пограти в НБА. Сміляніч теж не проти продовжити кар’єру у Львові, але його ціна дуже висока. Узагалі, в травні ціни на баскетболістів дуже високі. Тому ми вирішили не казати йому „прощай”, а лише „до побачення”. Ми йому запропонували одні фінансові умови, він хоче інші. Нині він шукає варіанти працевлаштування. Розуміємо, що серб має попит, але ще не відомо чи хтось захоче йому платити таку зарплатню, як він хоче. Почекаємо до серпня, коли ціни будуть значно скромніші.

– Скільки потрібно мати коштів для того, аби купити хорошого баскетболіста?

– У кожного хорошого баскетболіста є свій агент чи агенція. Переважно агентами, які мають ліцензію ФІБА, є у минулому хороші баскетболісти. Питання трансферу в баскетболі постає не часто. Торік, скажімо, Бродський для своїх “Черкаських мавп” викупив українських гравців задньої лінії в БК “Київ”. Звісно, сума трансферу значно менша, аніж у футболі. Частіше доводиться працювати з агентами чи агенціями. Існують контори, які займаються працевлаштуванням футболістів, баскетболістів та інших спортсменів. Багато таких агенцій в Іспанії, Прибалтиці, колишній Югославії, Франції та Греції. Такі агенції мають власні філії по усьому світі. Вони пропонують усім клубам власні послуги. Звісно, “Львівська політехніка-Галичина” не може придбати гравця НБА. Тому ми намагаємося працювати на перспективу – шукаємо здібних молодих гравців, які у нас розкриваються.

– А скільки коштує гравець НБА?

– Гравцеві НБА потрібно в рік платити щонайменше 900 тисяч євро.

– США є лідером світового баскетболу. Як можна пояснити бажання того ж Брайяна Хопкінса грати в Україні за команду, яка навіть не є фаворитом національної Суперліги? Якщо я правильно зрозумів, у Хопкінса за баскетбольними мірками не є висока зарплатня…

– Американці значно дешевші, аніж українці. В Штатах баскетболіст або отримує дуже-дуже високу зарплатню, або навпаки – дуже-дуже низьку. Якщо гравець не потрапив в НБА, то його ціна є дуже низькою. В Європі можна заробити більше грошей. В Америці Хопкінсу більше трьох тисяч доларів ніхто не дасть. Звісно, якщо ти потрапив в НБА, то отримуватимеш високу зарплату. А в Європі можна отримати практику і трохи більше заробити, аніж вдома. Окрім того, за європейськими чемпіонатами слідкують американські скаути і завжди є імовірність повернутися додому гравцем якоїсь відомої американської команди. Хоча нині є тенденція експансії європейців в американський баскетбол.

– А хто має найбільшу зарплатню в “Львівській політехніці-Галичина”?

– В Алєксандра Сміляніча була найвища платня.

– Його зарплатню вимірювали в десятках тисяч доларів?

– До десяти тисяч ми не тягнули. Він прийшов до нас у зимове міжсезоння, тоді заліковував травму, тому погодився на зарплату менше десяти тисяч. Після завершення сезону ми Смілянічу запропонували таку ж зарплату, але він не погодився.

– Яке завдання поставлено перед “політехами” на наступний сезон?

– Мінімальне – увійти до вісімки кращих, максимальне – до п’ятірки. Наставник команди Валентин Воронін погодився із цим завданням. Невдовзі до нас на оглядини приїдуть молоді гравці. Будемо з них “ліпити” боєздатну команду.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...