“Славік, Славік!”

Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»

|

Так зустрічали гурт “Океан Ельзи” у Львові.

Потужна рекламна кампанія, підтримка “Славутича” та незгасаюча любов до Славка Вакарчука стали основним лейтмотивом потужного концерту у Львові. Якщо на офіційних прес-конференціях Славко і команда заявляли, що це концерт у підтримку нового альбому “Міра”, то для більшості тих, хто завітали на дійство, найголовнішим бажанням було побачити “золотого львівського хлопчика”, і ще раз почути його, мабуть, такий солодкий для мільйонів жінок голос. Не так часто ми приходимо на стадіон “Україна”, аби послухати улюблену групу, і саме тому для більшості львів’ян і гостей із області питання щодо ціни квитка зовсім не цікавило. Адже суми 25, 40, 50, 100 грн здавалися, на перший погляд, зовсім нормальними. Як виявилось після концерту, були розчарованими лише ті, хто вважав, що ціна квитка відповідає якості картинки. Багато людей чомусь не усвідомили, що концерт такої групи не можна слухати сидячи. Не минуло і 5 хвилин як і ті, хто дав за досить престижне місце 50 грн, гуртом поринули на газон поближче до сцени. Це стосувалося і VIP- запрошених, які платили по сотні. Оскільки зі своїми фотоапаратами забороняли приходити, більшість просто відвели душу і дико танцювали. Добре, що хлопці з “О.Е.” вдало перемішали порядок композицій, і нових пісень, слова яких майже ніхто не знав і не співав, і старих хітів, під які ми дружньо витанцьовували. Як завжди не здивували і смердючі місцеві туалети, які розширили свої межі на територію стадіону, і продавці пива, винні в усіх наступних бідах.

Фронтмен гурту декілька разів змусив засумніватися у його прихильності до рідного міста, оскільки часто йшов зі сцени, але потужна діафрагма стадіону і стукіт його ніг щоразу тягнула його назад. Останньою композицією Славко закликав усіх іти додому: “Я їду додому, до себе додому…”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...