Україна на трьох китах

Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”

|

Львівщина не потрапила до списку регіонів, які визначають політику держави.

Останнім часом авторитетні дослідники, ніби змовившись, проводячи різноманітні політико-соціологічні дослідження, ігнорують як Львів — засадничий культурний та політичний центр усього західного регіону України, так і Донецьк — могутній промисловий та фінансовий форпост країни. Ось і експерти Агентства моделювання ситуацій, готуючи пілотне дослідження “Регіони України”, взяли до уваги Дніпропетровську, Харківську і Закарпатську області, вважаючи, що саме там регіональні еліти відображають головні тенденції розвитку Західної, Центральної та Східної України.

На думку дослідників, незважаючи на унікальну специфіку цих областей, саме на їх прикладі найбільш яскраво простежуються характерні для відібраних регіонів загальноукраїнські тенденції. А саме: політики і бізнесмени, які репрезентують згадані регіони у столиці, мають сьогодні дуже потужний вплив як на місцях, так і у центрі.

Експерти також вважають, що місцеві еліти цих трьох областей у своїй політичній діяльності завжди орієнтувалися на Київ, що з перших років незалежності закономірно намагається бути рупором загальноукраїнської політики. Спільним для цих областей є і те, що вони дуже строкато представлені у Верховній Раді. Це свідчить як про недосконале виборче законодавство, так і про неусталеність політичних симпатій електорату, домінантою якого часто виступає харизматичний лідер, що кровно пов`язаний з регіоном

Якщо говорити про Дніпропетровщину, яка має ще радянські традиції продукування загальнодержавних проводирів, то відразу згадуєш епоху Брежнєва, який, будучи генсеком, оточив себе у Москві багатьма земляками, що “вірою і правдою” служили йому впродовж усього тривалого перебування “на троні”. У тодішній УРСР міцні позиції займав також дніпропетровець Володимир Щербицький. Вже за роки незалежності на загальнодержавну авансцену вийшов Павло Лазаренко, сьогодні його традиції продовжує Юлія Тимошенко. З Дніпропетровщини походять також Володимир Горбулін і Віктор Пінчук. А це теж далеко не останні гравці у вищій лізі вітчизняної політики.

З трагічною смертю Володимира Кушнарьова Харківщина, без сумніву, втратила найяскравішого політика загальнонаціонального рівня. Нині її репрезентують здебільшого три групи — губернатора Авакова, якого у Києві лобіюють Петро і Ярослав Ющенки, голови обласної ради Салигіна, що одночасно очолює харківську організацію Партії регіонів, і група Фельдмана, соратника Юлії Тимошенко.

На Закарпатті теж своя ієрархія. Після “епохи Медведчука” до влади прийшли люди Віктора Балоги. Вони, за винятком Ужгорода, і визначають “клімат” в області. Мер обласного центру Сергій Ратушняк, який за життя поміняв декілька партій, нині все більше асоціюється з Партією регіонів. Саме між цими “закарпатськими князями” й силами, які вони репрезентуватимуть, і розгорнеться основна боротьба на дострокових виборах у цьому сонячному краї.

Отже, експерти вважають, що саме сьогодні час партійним лідерам у центрі уважно придивитися до регіонів, де, власне, і вирішуватиметься їхня політична доля.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...