Акції універмагу “Львів” повернуть Львівській облраді?

17 квітня цього року Вищий Господарський суд України скасував Ухвали місцевого суду Франківського району м. Львова та Апеляційного суду у Львівській області.

Суд задовільнив касацію акціонерки ВАТ “Універмаг „Львів” п. Надії Тютько, в якійпо суті оскаржено незаконний розподіл та продаж акцій, здійснений під час головування у правлінні пана В. Сидора.

Справа cкерована на новий розгляд. В Господарському суді неодмінно постане питання про повернення пакета акцій цього підприємства у власність Львівської облради, адже нині гроші від діяльності ВАТ “Універмаг “Львів” сплачують у Дніпропетровську область…

Найбільшою торговою спорудою Західного регіону нашої держави, збудованою ще за часів СРСР, беззаперечно і сьогодні вважають cаме універмаг „Львів”. На 32 тис. квадратних метрів торговельної площі працювали понад 600 представників найрізноманітніших професій — прибиральниці, ліфтери, різнопрофільні спеціалісти ремонтно-будівельної групи, продавці та адміністрація 16-ти залів, які очолював колишній начальник управління торгівлі Львівської області, а на той час директор цього підприємства п. Сидор. Кошторисна вартість універмагу на момент його здачі в експлуатацію у 1988 р. становила 45 млн радянських карбованців (долар тоді коштував близько 90 копійок), а тому, коли у 1996 році хвиля приватизації, яка як цунамі прокотилася по державному майну молодої країни і досягла стін цього флагману львівської торгівлі, його колектив стійко зустрів цю зміну форми власності. У створеному акціонерному товаристві ВАТ „Універмаг „Львів”, засновником якого було регіональне відділення Фонду державного майна України (ФДМУ) у Львівській області, робітники отримали свою частку відповідно до вкладених майнових сертифікатів, решта ж акцій залишилися в розпорядженні згаданої структури. Ось на цьому етапі в нашій історії і починають з’являтися тоді ще мало кому відомі і зовсім незрозумілі пересічній людині різноманітні довірчі товариства, спільні підприємства та інвестиційні компанії.

Викупивши в ФДМУ решту акцій, такі комерційні структури, як ДТ „Якір-Траст”, СП „Марком”, АТ „Ксана-Холдинг” зобов’язані були провести низку робіт з оснащення підприємства сучасним технологічним обладнанням, провести благоустрій прилеглої території, капітальний ремонт покрівель будівлі універмагу тощо… Але вкладати гроші згідно з умовами купівлі-продажу вони не поспішали, директора ж п. Сидора усунули від керівництва шляхом голосування, маючи більшість акцій. Однак працівники, які пропрацювали з п. В. Сидором не один рік, підтримали його в цю скрутну годину і допомогли повернутися в крісло керівника. Саме тоді трудовий колектив і почав боротьбу проти „інвесторів”, піднявши питання про позбавлення їх акцій через невиконання взятих на себе зобов’язань. У результаті проведення низки ретельних перевірок на сесії облради було постановлено рішення № 153 від 4.05.99 р., яким ФДМУ у Львівській області доручили повернути акції ДТ “Якір-Траст” в управління майном комунальної власності ОДА, а у лютому 2000 р. рішенням № 260 сесія облради зобов’язала ФДМУ у Львівській області оформити право власності Львівської обласної ради на ще два пакета акцій, попередньо розірвавши договори купівлі-продажу через невиконання покупцями інвестиційних зобов’язань. Найцікавіше, що акції, які належали різним ДТ та АТ і мали б повернутися у власність ОДА, якимось чином затримались у розпорядженні тепер уже голови правління ВАТ “Універмаг “Львів” …

п. В. Сидора.

З цього моменту починається наступний період у цій історії приватизації, ознаменований низкою кримінальних справ, порушених прокуратурою за скаргами членів колективу проти посадових осіб ВАТ, очолюваних п. Сидором, на захист якого вони нещодавно дружно піднімались. Підставою для звинувачень, як пояснила акціонер товариства п. Надія Тютько, стала заява про привласнення п. Сидором частини згаданих акцій, а іншу частину він продав за надзвичайно низькими цінами, і все це — без згоди Загальних зборів акціонерів, усупереч вимогам статуту товариства і як результат — витяг з постанови про порушення прокуратурою м. Львова кримінальної справи: від 26 лютого 2002 р.: “Службові особи правління та спостережної ради ВАТ „Універмаг „Львів” 14.09.00 р. умисно, з корисних мотивів в інтересах третіх осіб, використали службове становище всупереч інтересам служби …, чим спричинили тяжкі наслідки акціонерам ВАТ „Універмаг “Львів” . … Вказані матеріали містять достатні дані, які вказують на наявність в діях службових осіб ознак злочину, передбачених ст. 364 ККУ”.

Читача не дуже здивує, що цю гучну справу невдовзі закрили. Не вперше вже чути, до речі, і з самих високих пюпітрів нашої держави фразу: „Де великі гроші — там винних не знайдуть”… Але це аж ніяк не влаштовувало тих працівників універмагу, які так мріяли стати господарями свого підприємства, вклавши свої сертифікати (за деякими оцінками, частка кожного громадянина, закладена державою у вартість сертифіката, дорівнювала на час початку приватизації близько 50 тис. у. о.) у підприємство. Але їх банально „викинули за двері”. Тодішній голова Комітету ВР України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією п. Ю.Кармазін, ознайомившись із документами, отриманими від обурених акціонерів, скерував подання до Генпрокуратури України, в якому просив терміново вирішити питання про порушення кримінальної справи за фактами розкрадання майна в особливо великих розмірах, вивчити законність дій незалежного реєстратора — ЗАТ „Народні реєєстри” при реєстрації акцій ВАТ „Універмаг “Львів”, з метою недопущення відчуження третіми особами акцій, що є у комунальній власності Львівської обласної ради, вжити заходів прокурорського реагування…

Це прохання п. Кармазіна переконало прокурора Львівської області п. Б. Ринажевського скасувати постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину і скерувати справу на нове провадження. Але і ці потуги силовиків не довели злочину правління товариства акціонерів. Зміни в керівництві обласної прокуратури знову окрилили рядових акціонерів надією на притягнення до відповідальності осіб, які розпорядилися цінними паперами підприємства без їхньої законної згоди. І втретє прокуратура бачить ознаки злочину, скасовуючи відмовну постанову за підписом призначеного у 2003 р. прокурора області п. Е. Блажівського.

А тим часом нові власники пакета акцій, що дає право керувати цим торговим велетнем, який приносив шалені прибутки тільки від надходжень за оплату оренди площі, переданої за договорами численним підприємцям, закупляли за кошти кварцовий пісок, який був… оголошений непридатним до реалізації. Це один із багатьох чинників, який привів ВАТ „Універмаг “Львів” до банкрутства, а його статутний фонд у розмірі 98,38% перейшов до Дніпропетровського ТзОВ „Севен Севенті Оіл”.

Аж ось як грім серед ясного неба — рішення Вищого Господарського суду, яке дало підставу останньому з могікан, акціонеру п. Тютько подати заяву до Львівського обласного господарського суду та призупинити банкрутство Універмагу і повернути його у власність облради. Отримавши цей документ, п. Н. Тютько також звернулася до депутатів облради від фракції ВО “Свобода” у Львівській обласній раді, на що вони миттєво відреагували зверненням до Генерального прокурора України та прокуратури у Львівській області депутатським запитом щодо вжиття прокурорського реагування стосовно діяльності арбітражного керуючого з метою призупинення ліквідації підприємства. В коментарі „Ратуші” п. Тютько заявила: „Я твердо переконана, що акції підприємства неправомірно є у їхніх теперішніх власників. Є ще одинадцять томів документів, які, як я гадаю, знадобляться прокуратурі для встановлення винних у тому, що будівля універмагу та всі прибутки від його діяльності надходять до бізнесменів Дніпропетровська. Тому я дуже сподіваюся на підтримку депутатів облради, прокуратуру і незалежний справедливий судовий розгляд”.