Політична війна. З пам`ятниками

Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”

|

“Україна і час” у серпні минулого року вже проводила журналістське розслідування щодо долі тонн дорогоцінного металу з демонтованих на початку 90-х років минулого століття пам`ятників Леніну, Галану, Кузнєцову…

Тоді вдалося з`ясувати, що деякі з них переплавили для увічнення пам`яті жертв тоталітарного режиму, але більшу частину металу таки розікрали. Можливо, зараз у голові деяких міських райців виникла ідея, як з металу погруддя письменника Степана Тудора, що чудом вцілів ще до нинішнього дня на тихій площі у центрі Львова, і монументальної споруди на честь Першої кінної армії в Олеську побудувати пам`ятник Степанові Бандері у Львові. Бо так виглядає, що “велика руїна” ще довго вдивлятиметься у небо залізними конструкціями.

Нині у Львові дехто знову хоче поборотися зі символами тоталітарного режиму, яких залишилося як кіт наплакав. Але воювати з кимось треба, щоби народ знав своїх героїв. Час обраний не випадково. Адже у повітрі запахло достроковими виборами. Та й у контексті нещодавніх подій в Естонії, про яку заговорили на всіх континентах, кращого піару і годі придумати. І першими за цю справу взялися соратники Олега Тягнибока. “Свобода”, не чекаючи офіційному старту, вже розпочала виборчу кампанію, і головним плацдармом для цієї політичної сили знову стане Галичина. Звісно, партійці Олега Тягнибока вже намагаються скомпрометувати своїх найбільших конкурентів — БЮТ і “Нашу Україну”. Так, Юлію Тимошенко вони звинувачують у “лівизні”, а соратників Ющенка — у кулуарних перемовинах з донецькими.

Свободівці б`ють під дих і рухівців, бо ті не взяли їх до “Української правиці”. Але ваємопоборювання у середовищах націонал-демократів і націоналістів напередодні та під час виборчої кампанії вже стало галицькою традицією, і цим нікого не здивуєш. Цим упродовж років незалежності займалися усі політики. Хтось робив піарну кампанію більш переконливо і перегравав суперників. Переможеним залишалося зализувати рани і готуватися до нових баталій.

На попередніх виборах повз Верховну Раду пролетіло і ВО “Свобода”. За “Свободу” проголосувало лише 0,36 відсотка, і вона зайняла “почесне” 18 місце. Так виглядає, що на майбутніх дострокових виборах, звісно, якщо вони відбудуться, Олег Тягнибок прагнутиме реваншу. Саме для цього його політична сила зініціювала війну з пам`ятниками і символами комуністичної епохи. Можливо, це йому допоможе?

Реалії ж затіяного паном Тягнибоком і його командою такі. Міністерство закордонних справ Росії та Генеральне консульство Російської Федерації у Львові засудили ідею. Фракції БЮТу і “Нашої України” почали виправдовуватися, що йдеться про знесення пам`ятників, які не мають жодного стосунку до перемоги над фашизмом.

Своє слово з-за кордону мовив навіть опальний Борис Березовський, який загалом схвалив рішення Львівської міської ради і порадив те саме зробити Путіну й росіянам.

Загалом політичний хід “Свободи” можна трактувати як дуже вдалий. Безкоштовну рекламу забезпечено не на один місяць. Інша річ — що з цього може вийти у майбутньому? Навряд чи можна сподіватися, що події будуть розгортатися за естонським сценарієм. Ментальність тутешньої влади і населення не та. Бо влада, найбільш імовірно, так і не спроможеться зробити реальних кроків у справі демонтажу пам`ятників. Максимум, що все обмежиться провокаціями проросійськи налаштованих молодіжних організацій, битими вікнами і словесними випадами дипломатів. Так само не варто сподіватися на те, що зусиль ВО “Свободи” вистачить поширити цю ідею на всю Україну — їм би дати собі раду у Львові.

Насамкінець, якщо бути принциповим, то слід познімати усі зірочки, серпики, польський меч-щербець на цвинтарі орлят і так далі з постаментів, могил та інших місць їх розташування…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...