П`ятнадцять років абсолютної тиші

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ`ЯК, “Україна і час”

|

Історики вважають, що за останнє воєнне лихоліття Україна втратила майже вісім мільйонів своїх громадян. Сьогодні цю цифру остаточно встановлюють.

Науковці підрахували: якщо кожну душу поминати хвилиною мовчання, то ця заупокійна тиша розтягнулася б на п`ятнадцять років. Цей математично-статистичний парадокс згадується щоразу, коли наш Президент бере участь у будь-якому поминальному заході: чи то у польському селі Павлокомі, де освячували меморіальний хрест, установлений на честь етнічних українців, невинних жертв сумнозвісної операції “Вісла”, чи то у Бабиному Яру, в лісі під Биківнею, або в концтаборі Освенцим.

Утім, сьогодні йдеться про живих, а не про мертвих. Здається, саме час поговорити про проведення всеукраїнського перепису населення. Сумно дивитися на те, як наші чиновники тицяють пальцем у небо і кажуть, мовляв, за кордоном нині працює приблизно 5-6 мільйонів українців. На жаль, точних даних не мають ні МВС, ні Державний комітет статистики. Скидається на те, що ми рухаємося навмання, не володіємо ніякими статистичними даними.

Ще один привід для проведення перепису — дев`ятий вал виборчої кампанії, який з дивною періодичністю накочується на нашу Батьківщину. Виявляється, вибори проводити не можна, позаяк у нас нема поіменного списку виборців.

В основу такого списку можна було би покласти результати перепису. Проте складається враження, що керманичі на всіх рівнях свідомо уникають цього вкрай необхідного і давно визрілого заходу. Що ж їх відлякує? Можливо, вони бояться оприлюднити те, що за час незалежності Україна втратила своїх громадян значно більше, ніж за воєнне лихоліття? І тепер нас є не 50,5 мільйона (а саме таку цифру подають усі енциклопедії, видані до 1999 року) і навіть не 48,5 мільйона (про що свідчать дані останнього перепису 2001 року).

Узагалі з останнім переписом відбувалися дивні дива. Сяк-так його провели, а от результати тривалий час тримали під сукном. Чому? Мовчанку влада пояснювала тим, що насувалися чергові вибори. Мовляв, розумієте, вибори –це дуже серйозна річ, а статистика може почекати. А може, статистику підправляли під політичне замовлення?

То що ж ми за така нація, яка цурається і мертвих, і живих, і ненароджених?

Якщо вірити Старому Заповіту, то Мойсей виводив свій народ з єгипетської неволі сорок років. Логіка пророка базувалася на тому, що за це сорокаріччя повинні згинути всі ті, хто несе в собі філософію раба. Ситуацію в Україні можна сміливо назвати “римейком” відомого біблійного сюжету. Українців, наче баранів, силоміць завели у постчорнобильську, постсоціалістичну пустелю і намагаються з неї вивести. А якою ж національною ідеєю живе Україна? А ніякою… Ідеєю рабства. У рабів же, справедливо наголошують філософи, немає національних ідей, їхнє божество — “пустельна ідеологія”: блукати серед міражів у пошуках міфічного земного раю і знайти замість нього могилу. Філософів у рабів теж немає.

“Незабаром відбудеться перепис населення. Я вважаю, — напередодні 2002 року казав доктор медичних наук, завідувач кафедри медичної статистики Київської медичної академії післядипломної освіти Михайло Голубчиков, — що після цього ми отримаємо ту саму безрадісну картину, яка склалася у Молдові: там розрахункові дані міжпереписного періоду населення становили 4,5 мільйона, а після перепису виявилося, що держава не дорахувалася 800 тисяч молдовців. Люди наче у повітрі розчинилися”.

Для роздумів. Кожний можновладець Київської Русі, посідаючи княжий престол, починав з того, що ретельно переписував своїх підданих. Такий суворий перепис дозволяв тримати на контролі податкову політику, а отже, забезпечував економічну могутність держави.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...