Транзитне місто

Влад ЯКУШЕВ, “Україна і час”

|

Львів – особливе місто. Але особливість його не тільки у величезній історичній цінності будівель і національній свідомості мешканців.

Головна його відмінність від інших міст України полягає у тому, що Львів, попри солідний історико-культурний спадок і традиційно високий рівень освіти львів`ян, і досі не має еліти, яка б лобіювала інтереси міста. Тому наважуся стверджувати: Львів — транзитне місто, своєрідна сходинка на шляху до підкорення його вихованцями інших висот.

Львів — місто, яке не має майбутнього. Мабуть, почувши це зухвале твердження, львів`яни не на жарт образяться. Та як не прикро, але сьогодні Львів — місто без перспективи. Бажаєте доказів? Довести це простіше, ніж здається на перший погляд. Докази достатньою мірою нададуть самі ж мешканці Львова. Зупиніть львів`янина на вулиці і запитайте його: “Ви пишаєтесь своїм містом?” Не треба бути ясновидцем, щоби передбачити відповідь “так”. Вам радо розкажуть історію міста, покажуть пам`ятки архітектури, заведуть на вернісаж — єдине місце на планеті, де продають футболки з написом “Дякую тобі, Боже, що я не москаль”. Всі ми добре пам`ятаємо славетне минуле рідного міста, але що, коли запитати про його сьогодення? Вода за графіком, будівлі, що валяться, дороги, створені не для їзди, а для боротьби з наземним транспортом імовірного противника.

Ідемо далі: запитаємо про майбутнє. Тут уже львів`янам нічим крити. Яке майбутнє, скажуть вони, які перспективи? Справжнє життя — у Києві, а тут болото, провінція. Запропонуйте львів`янину обміняти свою квартиру у Львові на, нехай навіть менше, помешкання у Києві. Більшість радо погодиться на цю пропозицію.

Провінційність — це не що інше, як відсутність перспективи. Перспективи нема через відсутність плану розвитку. Через цю ж причину успішні львів`яни воліють перебратись у місто, в якому у них з`явиться можливість економічного чи професійного зростання.

На нинішній момент Львів не має сформованої громади. Це — аморфна маса, що нагадує болото. А останнє має властивість засмоктувати. Тому той, хто намагається розворушити його, або швидко опускається на дно, або вимушений залишати рідне місто.

Однак Львів — це добрий полігон, щоби випробувати себе. Той, хто навчився плисти у болоті, без проблем пливе у чистій воді. Саме цим і обумовлений успіх колишніх львів`ян в інших містах.

Якщо б з`явилась концепція розвитку міста, постало б і запитання: “Що краще: намагатись стати першим у Львові чи одним з багатьох деінде?” Та концепцію розвитку повинен хтось розробити. Рушійною силою міського прогресу саме і є еліта, якої наразі нема у столиці Галичини. Таким чином, утворилося замкнене коло, яке нікому розірвати. Шанс виправити становище з`явиться тільки за умови, що знайдуться люди, котрі перестануть сприймати Львів як трамплін і визнають його саме тою вершиною, яку треба підкорити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *