Українців і поляків об`єднає Євро

Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”

|

Мабуть, немає на політичній карті світу двох народів-сусідів, доля яких упродовж століть була б така взаємотрагічна.

Ми поборювали один одного, живучи в одній державі, де кордон між поляками та українцями, як висловився відомий польський політичний діяч й уродженець Львова Яцек Куронь, часто проходив через подружнє ложе.

Тепер українці та поляки отримали ще один шанс зрозуміти, що наші пращури не завжди діяли адекватно, і від цього програвали обидві сторони. Пропонуємо читачам два погляди на спільне проведення футбольного Євро-2012:

Роман КАСЮР, підприємець, громадянин Польщі, мешкає у Львові:

— Переконаний, що жоден політик як з польської, так і з української сторони не зробив та й не зробить більше для позитивного прогресу наших взаємостосунків у зв`язку зі спільним проведенням чемпіонату Європи. І незалежно від того, які президенти керуватимуть нашими країнами, хоч дідьки з рогами, вони мусять використати історичний шанс. Навіть не уявляю собі того, що можуть знайтися дурні з обох сторін, які спробують торпедувати цей процес, хоч у політиці все можливе. Це справді унікальна нагода не на словах, а конкретними справами задекларувати Європі, що наші народи й еліта чогось варті. Сподіваюся, що політики якнайменше пхатимуть свого носа у підготовку до Євро-2012.

П`ять років — це ніби і багато часу, але якщо реально подивитися, що треба зробити, тоді цей термін вже не виглядає як марафонський забіг.

У цьому контексті повинні дуже серйозно говорити про роль бізнесу. На жаль, мушу констатувати, що бізнес в Україні і далі розвивається у форматі гри у покер. Українські чиновники настільки погрузли у корупції, що навіть відважні західні інвестори бояться вкладати сюди капітал, бо можеш вернутися додому з порожньою торбою. Навіть серйозна підтримка на рівні керівництва області не дає гарантій, що ви не збанкрутуєте або що вас не поставлять на лічильник. І не тому, що немає людей з грішми. Гроші до вас можна возити вагонами чи фурами, але в Україні, на жаль, ніхто ні за що не відповідає.

Я вже 27 років маю бізнес у Польщі та 7 в Україні і можу авторитетно заявити, що українським стандартом є брехня. Звісно, політики брешуть у всьому світі, однак у вас — винятково. Якщо умовно прийняти стовідсоткову шкалу, то у вас показник неправди сягає 90 відсотків, тоді як у Польщі — 50. І це трагічно. У вас неможливо відрізнити правду від брехні, а поняття порядності взагалі девальвоване.

Проте коли і далі посипатимемо попелом голови, то справа не зрушить з місця. Мусимо очищуватися і постійно пам`ятати, що конфлікти минулого не можуть перекреслити те, що протягом століть поєднує наші два народи і, як казав екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський, хто намагається ці зв`язки розірвати, діє не тільки проти іншого народу, а й проти власного.

Україна, на моє глибоке переконання, вже ніколи не буде під Росією. Цей страх нав`язують народу немудрі політики. І проведення чемпіонату Європи з футболу — це супернагода довести, що Україна — справді соборна і незалежна держава.

Тарас ВОЗНЯК, начальник відділу зовнішніх зв`язків та промоції регіону Львівської обласної ради, редактор журналу “Ї”, культуролог:

— Наприкінці ХІХ століття багато українців і поляків мусили вирішувати, хто вони є насправді за національністю. Це не було питання крові і навіть релігії. Тому що римо-католиками було чимало галичан, а серед поляків не бракувало українських патріотів. Скажімо, Тадей Рильський, батько відомого українського поета Максима Рильського, Вацлав Липинський, який став автором української ідеї. І таких прикладів взаємопроникнення багато.

Так не є сьогодні. Тепер ми маємо стосунки на зовсім іншому рівні, а саме між двома великими європейськими країнами. За останні кілька років, попри всі найкривавіші конфлікти, що були між нашими народами, українська і польська еліта знайшла у собі моральну силу та інтелектуальну відвагу простягнути один одному руку. Це наш спільний величезний здобуток.

Стосовно ж спільного проведення Євро-2012, то мені видається, що ми спільно заслужили його. Ця перемога — наслідок не голослівних декларацій, а ще один реальний крок до співжиття у демократичній Європі. Я думаю, що Європа гідно оцінить польсько-український проект співпраці, незважаючи на те, що тепер якісь там недолугі бюрократи з маленьких і не дуже далекоглядних державок поки що цього не зрозуміли й намагаються нам вставляти палиці у колеса.

Я не є ідеаліст і не вірю, що корупцію, про яку нині говорять в Україні, вдасться побороти. Це явище незнищенне. Я лише сподіваюся, що інвестиції, які надходитимуть в Україну, будуть супроводжуватися професійним аудитом і прозорістю. Інакше їх розкрадуть. Щоб цього не сталося, як влада, так і громадськість повинні вже працювати над механізмами, що забезпечать найефективніше використання інвестиційних коштів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...