"Моє життя перетворилося на справжнє пекло"

Володимир ТРИНКІН, “Україна і час”

|

У львів`янки Стефанії Завізіон після смерті чоловіка настала, так би мовити, суцільна чорна смуга. Жінка остаточно втратила спокій і вважає, що її життя перебуває під загрозою смерті.

Усі поневіряння пані Стефанії почалися з моменту, коли на помешкання її чоловіка В`ячеслава висунули претензії його два сини. Щоб не опинитися без даху над головою, жінка вже кілька років поспіль оббиває пороги судів. За цей час вона відчула на собі тиск та погрози з боку іншого претендента на житло, зраду адвоката та зіткнулася, за її словами, “з бездіяльністю правоохоронних органів, які сприяють процвітанню злочинності та корупції”.

Війна за спадщину

— Зі своїм чоловіком — В`ячеславом Завізіоном, колишнім спортсменом, майстром спорту міжнародного класу, — ми разом проживали з 1994 року, — каже Стефанія Завізіон. — Лише через шість років офіційно оформили свої стосунки. Коли померли батьки мого чоловіка, він став власником двокімнатної квартири. Але згодом занедужав і В`ячеслав, а 8 лютого 2003 року помер. У цьому помешканні я не була прописана. Перед смертю чоловік оформив на мене генеральне доручення, яким уповноважив мене на свій розсуд розпоряджатися його особистим майном. Оскільки я сама доглядала за ним і увесь час перебувала у лікарні, то не скористалася цим правом — не могла залишити чоловіка у безпорадному стані, хворого і займатися пропискою та іншими паперовими справами. Сподівалася, що він видужає. В результаті залишилася бомжем, бо з попереднього місця проживання мене виписали, а у прописці за адресою мого чоловіка мені відмовили.

Шукати правду Стефанія Завізіон вирішила у суді. Окремо вона сповістила синів В`ячеслава про відкриття справи щодо отримання спадщини чоловіка. “Його сини не надто переймалися долею свого батька, — веде мову Стефанія. — Коли він лежав хворий, вони до нього не приходили. Їм, вочевидь, це було байдуже. Після похорону сказали мені дати 10 тисяч доларів — і тоді не матимуть жодних претензій на батькове помешкання. Відразу зібрати таку велику суму грошей я не могла. Тим паче, що нещодавно поховала чоловіка. Сини ж вимагали грошей негайно. Насправді вони хотіли мене обдурити, бо самі подалися до суду, щоб цілковито відсудити в мене житло.

З тих судових засідань почалися усі мої біди. Про слухання у цій справі я взагалі довідалася випадково — несподівано обмовився про неї один із синів В`ячеслава. Лише за день до останнього засідання суду я змогла ознайомитися з усіма матеріалами. У такому безпорадному стані мені, можна сказати, було свідомо нав`язано послуги адвоката Г-ча П. Я заплатила йому гроші. А в переддень слухання він мені сказав, що справа буде вирішена не на мою користь. Я захворіла, лежала у лікарні. Адвокат, як мені стало зрозуміло, вів справу недбало, оскільки, як виявилося пізніше, він був приятелем і сусідом одного з учасників процесу”.

Документи, видані “з того світу”

Варто зауважити, що Стефанії Завізіон, незважаючи на перепони, усе ж вдалося прописатися у квартирі чоловіка. Суд до того ж вирішив розділити помешкання на три рівні частини — третина пані Софії, решту синам. Щоправда, згодом один з них передав свою частку спадку братові Вадиму Завізіону.

“Вадим зараз перебуває в Польщі. Це відомий у Львові кримінальний авторитет, — говорить пані Стефанія. — Документи, які він подавав до суду недійсні. Він має два паспорти для виїзду за кордон (один на Завізіона, інший на Рожкова) і ще один національний паспорт. Їх йому допомогли зробити дуже впливові люди. Усі документи оформлено заочно. Характерно, що копію свідоцтва про заміну прізвища Завізіон на Рожков Вадиму видала у Шевченківському РАГСі м. Львова особа Вус Л.П., яка померла. На кожному паспорті різні підписи його власника. До того ж заяву про прийняття спадщини він надіслав поштою з Варшави і не подав ніяких документів, які б підтверджували його особу. Заява про прийняття спадщини Завізіона В. посвідчена варшавським нотаріусом. Він встановив його особу за закордонним паспортом, якої немає у базі даних ГУ УМВСУ у Львівській області. Згодом до Державної нотаріальної контори надійшла нова заява від Вадима. Усі документи, які він подав, викликають великі сумніви. Не кажу вже про те, що папери підписані людиною, яка на момент їх видачі вже не жила.

Усі адвокати бояться братися за цю справу. Один з них мені відверто так і сказав: “Стефаніє, я не можу взятися за ту справу, сама зрозумій, тут залучені такі люди… А я хочу жити, маю сім`ю”. Ці подробиці я описала у заяві і передала її до міліції. Недавно я ходила на прийом до Цимбалюка, була в Поповича — він очолює кримінальний відділ облуправління міліції. Розповіла про свої біди, перерахувала усі факти, але ніхто пальцем об палець не вдарив, щоби щось зробити. Я ж прошу зробити експертизу документів, виданих Завізіону Вадимові, провести відповідні застережливі заходи щодо безпеки мого життя та запобігання наступним злочинам. Бо нині мені страшно ходити вулицею. Я кілька разів лежала у лікарні. Мене штурмують брокери, невідомі особи, “так звані бізнесмени”, погрожує, телефонуючи, Завізіон-Рожков, оскільки вперто намагається продати мене разом із 2/3 частинами незаконно здобутого майна. Моє життя перетворилося на справжнісіньке пекло”.

P.S. “Україна і час”, на жаль, не мала змоги отримати коментарі іншого учасника конфлікту. Проте ми готові і йому надати газетну площу для висвітлення своєї позиції. Сподіваємося також, що й правоохоронні органи, до яких апелює пані Стефанія, вивчить цю справу і розставить усі крапки над “і”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...