Мандрувати Україною як турист лідер гурту “Воплі Відоплясова” не має змоги, усе залежить від концертних планів. До Львова віднедавна приїжджає частіше. І обіцяє, що буде ще більше — привезе “Наталку Полтавку”, зробить вечорниці в Шевченківському Гаю.
Про “Танці з зірками-2”
“Старічок Ківалов попрацював над результатами. А для мене це був унікальний шанс зробити десять маленьких шоу. Мені дуже пощастило з партнеркою, у справжньому розумінні цього слова. Ідея танцю в образі Че Гевари належить саме Єлізаветі Дружиніній.
Для мене участь у цьому проекті — трішечки гіркий досвід. Я зрозумів, що демократії немає ні в мистецтві, ні в політиці. З одного боку, вкрадені голоси людей, а хтось заробив мільйон доларів. З іншого боку, я думаю, що моя присутність у цьому проекті додала серйозної мистецької якості “Танцям з зірками”. Якщо проект не хоче втратити глядача, якого він здобув, мусить підтримувати рівень”.
Про українців і їхню культуру
“Коли люди займаються якоюсь справою, мистецькою чи бізнесовою, вони поділяються на два табори: романтики і прагматики, одні роблять заради ідеї, інші — заради користі. Перших дуже мало. Заставляти людей співати на сцені заради ідеї ніхто не вправі. Нема такого законодавства, такої конституції.
В українській культурі і в існуванні української нації дуже багато мазохізму і майже немає садизму. Українці занадто толерантна нація, щоб себе врятувати. Наша культура нагадує сьогодні траву, яка пробивається крізь асфальт”.
Про кінну й лісову Україну
“Я не поділяю Україну на Західну і Східну, але все ж таки є менталітет, темперамент галицький і східний. “Воплі Відоплясова” більше представляють менталітет східноукраїнський, це танцюльки. Умовно Україну історично можна поділити на лісову і степову, і ми більше представляємо степову, кінну, швидку Україну. Раніше нас частіше запрошували на Східну Україну, і після печальних недавніх подій — чорного українофобського піару ми втратили східний ринок повністю. Нас на Східну Україну практично не запрошують. Активізувався Львів, але не емоційно, а ментально. Тому що ми україномовні, нас до Львова частіше запрошують, хоча раніше це було рідко. Тому що ми занадто швидкі для Львова. Львову треба щось більш інтелектуальне”.
Про плани для Львова
“Приємно, що День Львова — травневе свято. Традиційно на цей час припадають народні гуляння — гаївки, маївки. Вечорниці виходять на вулицю. Тішить, що це трошечки перебиває День Перемоги сталінізму над фашизмом.
Є запрошення зробити в Шевченківському Гаю вечорниці, чи, радше, вулицю. Але наразі щось не складається організаційно.
Плануємо привезти до Львова виставу “Наталка Полтавка” театру імені Івана Франка, ініціатива йде від мене, щоб не просто театр використовував на афіші моє ім’я. Крім того, я хотів би зробити аудіозапис моєї інтерпретації Лисенкової “Наталки Полтавки”. Мрію попрацювати над розкішною оперою “Запорожець за Дунаєм”. Я вважаю, що це найкраще в українській музиці”.
Про Сердючку
“Сердючка на “Євробаченні” — колапс культурної катастрофи українців. І ми заслуговуємо, що так сталося. Парадокс ситуації ще й у тому, що Сердючка піднімає український національний прапор і везе в Європу зі словами “Раша, гудбай”. Це парадоксальна й комічна політична ситуація”.
Наталя ДУДКО, “Ратуша”