„Леді-таксі”: найкращі для найдорожчих

Розмовляв Володимир САМУСЕНКО, “Ратуша”

|

Співробітниця „жіночої фірми” завезла на пологи… сама себе.

Віднедавна побачити жінку за кермом не така вже й неймовірна подія. Ба більше, міф про надзвичайну небезпеку жінки-водія давно вже розвіяли численні законослухняні власниці автівок. А цей факт, нас, пішоходів, не може не тішити. Новини про новостворені бригади “жінок за кермом таксі” у Хмельницькому й Одесі заохотили довідатися, чи пропонують такий вид послуг у Львові. Виявляється, вже тривалий час львів’яни послуговуються сервісом фірми „Фортуна С” і не з розмов знають, що таке жінка-таксист. У цій фірмі таксують дев’ять жінок, які доводять, що не гірші, ніж чоловіки. “Ратуша” домовилася про ексклюзивне інтерв’ю з директором цієї фірми пані Світланою Стафієвською. Саме від неї ми дізналися про специфіку роботи прекрасних дам, і від часу цієї розмови називаємо так зване “жіноче таксі” правильно — “леді таксі”.

— Пані Світлано, коли саме виникла ідея створити “леді-таксі” у Львові?

— Ідея зародилася дуже давно, але не було потрібних ресурсів для її реалізації: ані відповідних коштів, ані професійних кадрів. До того ж раніше ситуація на вулиці була більш криміногенною і працювати таксистом навіть удень жінці було доволі небезпечно. Зараз щораз більше жінок зізнаються, що вони обожнюють автомобіль і дуже люблять сидіти за кермом та заробляти цим на життя. Врешті-решт, права жінок і чоловіків за кермом упродовж попередніх років майже зрівнялися.

— Відколи Ви працюєте у Львові?

— Фірма “Фортуна С” існує з 2002 року. У нашій бригаді — де­в’ять жінок, і спілкуючись з іншими жінками-таксистами, щораз частіше чуємо, що вони підтримують ідею об’єднатися у велику бригаду “леді-таксистів”. Жінки дуже відповідальні і за характером більш лояльні, ніж чоловіки. А дівчата, тим паче, приємніші у спілкуванні. Ба більше — з ними менше проблем. У разі якоїсь незрозумілої ситуації, конфлікту з клієнтом чи навіть кримінального ексцесу, наші працівниці миттєво допомагають один одному. До речі, таких конфліктних і форс-мажорних ситуацій у жінок значно менше, ніж у чоловіків. Наприклад, був у нас випадок, коли один водій, який працював у нічну зміну, почав стривожено скликати всіх таксистів. Як виявилося, цей хлопець не міг впоратися із п’яною жінкою, яка поводилася непристойно і вельми, за словами таксиста, його ображала. Всіляке буває, але жінки чомусь краще вміють заспокоїти п’яненьку людину, мабуть, життєвий досвід. Ті, хто користувалися нашими послугами, згодом визнають, що жінка все-таки акуратніша і приємніша у спілкуванні.

— Як Ви ставитеся до певних упереджень у суспільстві, що “жінка за кермом — те саме, що мавпа з гранатою”?

— Я кермую з 10 років. У дитинстві займалася гоночним спортом і на міжнародних змаганнях свого часу посіла друге місце серед жінок. Тому я можу посперечатися про те, хто правильно і грамотно поводиться на дорозі. Батько навчив мене любити автомобіль. Спершу я лише їздила, а згодом зацікавилася ремонтом і „нутрощами” автомобіля. Тепер я повністю відчуваю свою машину і знаю, як мала б працювати кожна її деталь. Таксую близько 10 років. На початках було важко, адже я була чи не єдиною жінкою-таксистом. Та й зараз клієнти частенько дивуються. Відчиняють двері, і не сподіваючись побачити за кермом даму, як правило, роблять тривалу „рекламну паузу” секунд на 10. Траплялося, що й запитували: “А Ви рушите з місця?” Моя справа — довести свою фаховість клієнту на практиці.

— Чи пам’ятаєте першу співробітницю-жінку?

— Звісно, пам’ятаю. Це було років п’ять тому. Спершу працювала непогано, а потім ми помітили, що новенька не байдужа до алкогольних напоїв. Довелося попрощатися. Після того випадку ми розробили спеціальні тести, аби визначати, які саме люди до нас приходять. Новачків перевіряємо на практиці, хтось із колективу деякий час їх супроводжує.

— Які саме автомобілі Ви обираєте, користуєтесь автоматичною коробкою передач?

— Усі наші авто працюють на звичайній коробці передач. Я, наприклад, шукала машину саме зі звичайною коробкою передач. Керуючи автоматами, я не відчуваю машини, не розумію її. Така коробка ніколи не дозволить зробити такі маневри, як звичайна, аналогова.

— А як жінки вирішують “що­місячні” проблеми? Можна брати відпустку?

— Усе залежить від того, як жінка на це реагує. У нас направду працюють за вільним графіком. Я наприклад, працюю по обіді. Адже, вдома треба навести лад, із дитиною позайматися, потім спокійно виходжу на роботу. Деякі дівчата, навпаки, працюють або вранці, або пізно ввечері. У нас навіть працювала вагітна жінка. Не погоджувалася на жодні наші вмовляння, таки залишалася за кермом аж до пологів, які й почалися в автомобілі. Вона сама спокійно доїхала до лікарні і там народила.

— Чи пригадуєте ситуації, коли Вашим працівницям загрожувала небезпека?

— Дуже рідко. Якось працівниця відреагувавши на слова одного хамуватого клієнта, попросила записати його прізвище у “чорний список” і не надавати йому послуг. Мені колись погрожували, вимагали гроші. Клієнт виявився кримінальним суб’єктом. Довелося цілу ніч його возити і купувати цигарки, горілку, віддати всі гроші. Викликати когось не змогла, адже він мені погрожував, а співробітники не зрозуміли моїх натяків. Вранці він утік, більше я його й не бачила.

— Скільки жінка-таксист може заробити за місяць?

— Це питання відносне, але, як то кажуть, аби на хліб вистачило… Так от, працюючи таксистом, можна заробити значно більше.

— Гарна відповідь. Якщо можна, пригадайте, хто й за що за­платив Вам найбільше?

— Якось возила пасажирів, делегацію іноземців у супроводі українців (можливо, якихось науковців) аж у Крим. Це була досить виснажлива поїздка, заробила приблизно 800 доларів. Інший випадок — поїздка у Мінськ. Доводилося відвозити Руслану на концерт. З тією ж Русланою та її знімальною групою, які стали нашими хорошими друзями, їздили у Карпати, шукали місцини для зйомок кліпу “Знаю я”. Непогано заробили та й покаталися дуже цікаво. На противагу довгим дистанціям пригадую випадок, коли лише за дві хвилини ми з Русланою доїхали з центру аж до вокзалу. Це були справжні перегони. Руслана не встигала на поїзд.

– Які нові послуги, на відміну від інших організацій, може надати “леді-таксі”?

— Ми розробляємо програму обслуговування молодих сімей. Допомагатимемо їм відвозити і забирати дітей із садочку, школи, а також допомагатимемо із покупками. Ця програма діє й нині, але не так злагоджено. Буває, батьки просять по дорозі прихопити щось у магазині.

Аби переконатися, що таке “леді-таксі”, я попрохав підвезти мене додому. Лише через декілька хвилин ми були на місці. Особливих відмінностей я не побачив, але у салоні пахло парфумами, а не цигарками і лунала пісня Лоліти “Звьоздочку с нєба”… „Дехто телефонує і вимагає: „Аби за кермом обов’язково була жінка!” Є постійні клієнти, які цілу ніч їздять і спілкуються з нашими дівчатами. Інколи наших водіїв просто не вистачає”, — з усмішкою скаржиться пані Світлана.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...