Таємниця зоряного неба

Богдан МАЗУР, „Новий Погляд”

|

Астрономи знайшли планету із „людськими” умовами проживання.

З давніх-давен нічне небо, всіяне мільярдами яскравих зірок, викликало жвавий інтерес у романтичних натур. Людей завжди цікавила будова Всесвіту, відстань до далеких космічних світил та можливість знайти слід представників позаземних цивілізацій. Тому ще багато років тому вчені винайшли перші підзорні труби та телескопи, аби побачити більше, ніж звичайні люди, неозброєним оком.

Наш, створений Богом безмежний Всесвіт, є величний, гідний захоплення і безмежний. У цьому переконався журналіст „Погляду”, побувавши в гостях у Львівській астрономічній обсерваторії ЛНУ і подивившись в окуляр телескопа. Об’єктом мого споглядання став наш близький сусіда, природній супутник Землі – Місяць, яскрава планета кохання – Венера та золотистий Сатурн із його романтичним кільцем. А також і зірка Сіріус, відстань від якої до нас „усього” лише 20 світлових років. Нагадаю, що швидкість світла становить 360 тисяч кілометрів за секунду.

Тому зараз ми бачимо Сіріус ще двадцятирічної давності…

Моїм гідом у мандрівці зоряним небосхилом став молодший науковий співробітник цієї обсерваторії Валерій Касеркевич, який тут працює з 1978 року.

– А вам ніколи за всі роки не доводилося бачити щось схоже на НЛО чи іншопланетян? – задав я дещо провокаційне запитання на початку нашого спілкування.

– Ми спостерігаємо за дуже обмеженою ділянкою неба, – відказав астроном. – Особливість роботи спостерігачів полягає у вивченні конкретної зірки, на яку ми й скеровуємо наші телескопи. Особисто я ніколи НЛО не бачив і не дуже вірю в це. Вважаю, що в усіх розповідях про іншопланетян є дуже великий відсоток сенсацій, вигадок та людських фантазій. Хоча, на мою думку, якби й справді вченим вдалося натрапити на слід позаземних цивілізацій, то цю інформацію зберігали б у великій таємниці від загалу…

Пан Валерій підвів мене до невеличкого будиночка, на горішньому поверсі якого зберігають велетенський телескоп, розміром майже в простору кімнату. Ця потужна машина максимально збільшує видимі небесні тіла в 400 разів. Покрутивши ручкою телескопа, чоловік скерував його на яскравий, напівповний Місяць і дав поглянути на нього.

Чогось прекраснішого я ніколи бачив. В окуляр телеспопа було чітко видно місячні кратери, пагорби та мертві моря. У світлі сонячних променів Місяць сяяв і неначе кликав до себе.

Тепер я розумію, чому свого часу американський астронавт Армстронг разом із приятелями не побоялися вирушити у ризиковану подорож до Місяця – він непереборно манить і зачаровує. До речі, до 2020 року США, Європейське космічне агентство, Росія та Китай планують збудувати на місячній поверхні декілька наукових станцій.

А потім пан Касаркевич спрямував телескоп на яскраву Венеру та загадковий Сіріус. Ці світила при 400-разовому збільшенні нагадували маленьку сріблясту намистинку з коралового намиста – такий блиск можна побачити лише в найкращій ювелірній скарбниці. Однак найбільше мене вразив яскравий Сатурн, окутаний своїм легендарним кільцем. На нічному небі цей красень нічим не відрізняється від інших зірок. А в телескоп гігантський Сатурн „зростає” ледь не до розміра двокопійчаної монети. Чітко видно і його кільце. На темному космічному тлі через окуляр телескопа Сатурн сяяв світлим і теплим золотисто-сонячним кольором і справляв доволі романтичне і навіть казкове враження…

– На цій планеті дуже холодно, – зауважив мій співрозмовник. – Температура на ньому може бути нижчою від ста градусів морозу за Цельсієм. А взагалі, Сатурн не має твердої поверхні – він створений цілком із різних газів. Це ж саме можна сказати про Юпітер та інші гігантські планети Сонячної системи. Не мають твердої поверхні й зорі – температура поверхонь цих небесних об’єктів становить мільярди градусів і більше…

За словами Валерія Касаркевича, земному спостерігачеві годі побачити, як виглядає зірка насправді – заважає розмитість атмосфери. Істинний вигляд небесного світила відкривається лише з космосу. Лише ультрапотужний телескоп імені Хаббла, який є в Італії дає змогу побачити видиму частину Всесвіту такою, як вона є насправді.

Вчений зауважив, що незважаючи на сенсаційність розповідей про НЛО, серйозні астрономи ніколи не відкидали можливості позаземних цивілізацій. До речі, декілька тижнів тому поблизу однієї із зірок нашої галактики виявлено планету, умови якої разюче схожі на земні. За підрахунками вчених, температура поверхні цієї екзо-планети коливається від нуля до 40 градусів Цельсія, а сама вона покрита чимось схожим на атмосферу. Відкриття цього небесного об’єкта стало справжнім вибухом у світі астрономії. Тепер вчені ламають собі голови над розкриттям таємниці загадкової планети Х та можливістю налагодження контактів із ймовірними її мешканцями. Якщо вони, звісно, там є …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...