Легке метро і місто пізанських веж

Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»

|

„Палац Потоцьких давно міг перетворитися на місцеву „пізанську вежу”, — починає розповідь директор картинної галереї Борис Возницький.

— Бічна споруда палацу, ризаліт, відірвалася від основної споруди і схилилася вбік аж на 30 сантиметрів. Тоді могло статися все що завгодно”.

Аварійний стан „Львівського Лувра” справді змусив тоді хвилюватися вище державне керівництво, й у Львів таки надійшли кошти, необхідні для укріплення фундаменту палацу Потоцьких. “З державного бюджету надійшло близько двох мільйонів гривень, які згодом перетворилися на фундамент палацу, на якому він і тримається, — впевнений пан Борис. — Але якщо добре придивитися до споруди, то не важко помітити, що бічний ризаліт таки справді нахилений”.

На щастя, процес руйнації призупинився. В цьому переконаний і сам Борис Возницький, який не один рік стежить за спорудою. Але що ж стало причиною руйнації однієї із найцікавіших і найцінніших архітектурних пам’яток України? І хто в цьому винен?

Із паном Возницьким ми ви­йшли прогулятися невеликою зеленою галявиною позаду палацу. „Нині тут росте травичка, а років двісті тому тут стріляли качок. Одне велике болото, яке згодом перетворилося на палац”, — під розповідь науковця підходимо до входу і зупиняємось біля чорного вимальованого якоря. „Тут, неподалік, знайшли його. Мабуть, немаленький був кораблик. І, я впевнений, не один…”, — сміється Борис Григорович.

Десь у середині 80-х років минулого століття тут, на місці цієї галявини, почали копати величезний котлован. За вказівкою партії, виконавці з “Київметробуду” вирішили створити вентиляційну шахту для наступного її використання під час створення підземної трамвайної лінії. Уже тоді говорили про те, що центр перевантажений транспортом і необхідно знайти вихід із цієї ситуації. „Зупинку трамвая, якщо я не помиляюся, планували побудувати десь біля Цитаделі. Сама ж лінія мала проходити тут, неподалік від палацу”, — продовжує науковець. Дуже швидко біля палацу з’явилася „робоча” будівля із цегли. Роздягальня, душові кабінки і їдальня — таким було її призначення. Будинок вирішував певні виробничі питання і згодом, коли б завершили всі необхідні роботи, мав зникнути. Але… Будівництво підземного трамвая призупинили політичні події наприкінці 80-х. Мабуть, руйнація архітектурної пам’ятки неподалік мало хвилювала робітників, що рили “могилу” палацу, але допомогла захисникам старовини революція і розвал СРСР. “Шахту закопали. Але не землею, а піском… Тоді ще й додали, що в майбутньому роботу продовжать, — стверджує п. Возницький, — адже, на думку тодішніх партійців, у Львові все-таки мало б бути метро або підземний трамвай”.

Нині на цьому місці галявина. Але під нею вже є бетонні блоки і груди піску, який не так важко витягнути на поверхню, і продовжити будівництво. Що ж до “робочої” будівлі, то довгий час влада не могла вирішити, кому вона належить. Врешті-решт її перетворили на Музей книги, який функціонує і нині при палаці Потоцьких. Ця споруда — єдина згадка про незакінчений проект львівської підземки.

Борис Возницький не все знає про плани нинішніх керівників міста, але чув про наміри збудувати у Львові метро. На його думку, жертвами необдуманих планів у Львові вже стали не лише Палац Потоцьких і прилеглі до нього будинки, а й інші споруди у центральній частині міста. Натомість депутат Львівської міськради від фракції УНП, екс-керівник відділу Генерального плану Львова Роман Андрусишин, вважає, що бу­дівництво метрополітену — один із пунктів концепції розвитку міста, яку вже давно ухвалили депутати. “Концепція розвитку передбачає і не підземне метро, і не підземний трамвай, а легкий метрополітен. Це нова розробка КБ Антонова — метрополітен на магнітній подушці. Він має зовсім інші параметри, аніж метро та підземний трамвай”, — за повідомленням Львівського порталу розповів пан Андрусишин на прес-конференції. За його словами, такий метрополітен збудують на глибині 50 — 70 метрів. Це буде най­більш пристосований до Львова різновид підземного транспорту. Депутат також визнав, що це дуже дорогий проект, тож додав, що до такого будівництва потрібно залучати значні інвестиції. Хвилює, де саме планують пустити таку лінію метро і коли її прокладуть? Ходять чутки, що будівництво мали б розпочати у середині 20-х років, причому у планах — аж три гілки метрополітену. Що ж до генплану забудови міста, то у ньому сказано, що це буде лінія із південного заходу на північний схід (вул. Виговського — вул. Б. Хмельницького), а також лінії із південного сходу на північний захід (Сихів — Рясне) та із заходу на схід міста (Левандівка — Майорівка). План можуть змінити… Але вкотре доводиться застерегти, що такі підземні роботи можуть призвести до руйнації архітектурних пам’яток Львова. Багато будівель у старій частині міста, як стверджують науковці, стоять на дубових, а не бетонних фундаментах, як було із палацом Потоцьких. Мабуть, будь-які роботи, які проводитимуть на глибині понад

50 метрів, матимуть негативні наслідки.

„Негативні наслідки”, — досить м’яко сказано. У науковців є термін „депресивна воронка”. Так-от, у такій депресивній воронці у середині 80-х років минулого століття перебувала забудована частина Львова загальною площею близько 800 метрів. А той факт, що осідання ґрунту становило близько 60 см, не може не лякати. Під загрозою опинилися пам’ятки архітектури і, зрозуміло, житло. Загалом наслідки будівництва підземної трамвайної лінії були непоправними”, — емоційно відповів на моє запитання Андрій Салюк, радник міського голови з питань збереження історичної спадщини Львова.

Виникає ще одне запитання. Виглядає на те, що метро сполучатиме важливі бізнес-центри Львова, та, як відомо, більшість бізнес-центрів розташовані саме у центральній частині міста. В історичній частині… Чи не проходитиме лінія такого метро саме через центр? Де мали б облаштувати зупинку і чи не повториться ситуація із підземним трамваєм?

У теперішнього голови Львова Андрія Садового ще під час виборчої кампанії було непогане гасло: „Вивести більшість бізнес-установ із центральної частини міста”. За словами Андрія Івановича, у центральній частині мали б бути зосереджені розважальні заклади, загалом ця територія мала б, насамперед, стати пішо­хідною зоною міста. Але таким ідеям завадили безліч перешкод. Маємо приклад із маршрутними таксі, які вже рік безрезультатно намагаються вивести з центру. Те саме стосується і бізнес-установ, які туляться в центрі Львова, як гриби. З іншого боку, те, скільки часу тривають суперечки про побудову легкого метро, вкотре доводить, що Львову вкрай потрібний якісний генплан міста. Причому він мав би складатися з обґрунтованих думок спеціалістів, а не з „крилатих” висловів львівських політиків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...