У пані Тимошенко сьогодні два варіанти. На дострокових виборах привести свій блок до переконливої перемоги, щоб разом із сателітами-“нашоукраїнцями” створити більшість у Верховній Раді.
Це автоматично означатиме прем`єрську посаду. Саме з цієї позиції вона і її політична сила разом з антикризовою коаліцією голосували за закон про Кабмін, який так не сподобався Вікторові Ющенку та його оточенню.
Але можливий інший сценарій. Нинішня опозиція на дострокових виборах не перемагає. Що ж тоді залишається робити “бідній” Юлі? Чекати нових парламентських чи президентських перегонів? Так може “посивіти” її коса… Звісно, що пані Тимошенко звинувачуватиме чинного Президента у тому, що він своєю нерішучістю законсервував епоху Януковича, відправивши колись її уряд у відставку. А пам`ятає вона про цю кривду ой як добре!
І Тимошенко, як людина, що прагне здобути все і негайно, почне боротьбу з Ющенком. Тим паче, що досвід у неї на цьому поприщі вже чималий. Згадаймо хоча б весну минулого року, коли під час прямого ефіру на каналі НТН керівник виборчої кампанії блоку “Наша Україна” Роман Безсмертний заявив про те, що у вересні 2005 тодішній прем`єр Юлія Тимошенко у вузькому колі однодумців обговорювала питання можливого імпічменту Президента Віктора Ющенка.
“…На закритій нічній зустрічі, яку організувала пані Тимошенко, був присутній цілий ряд міністрів, переліку їх я не знаю, але пізніше було повідомлення про те, що вони там говорили дійсно на тему імпічменту Президента. Це відповідає політиці Юлії Володимирівни, бо вона ніколи не облишала думок стати Президентом України”, — зазначив Роман Безсмертний.
Віктор Ющенко, запідозривши соратницю у подвійних стандартах, почав психологічну атаку на шанці “залізної леді Ю”. Ось дві його заяви, які прозвучали два роки тому. Перша: “Поведінка, яку Юлія Володимирівна продемонструвала в уряді, і коло її союзників були сформовані на базі її інтересів. Багато речей, які робила прем`єр-міністр, відбувалися за лаштунками і мали на меті вирішувати її проблеми”. І друга, що прозвучала на економічному форумі “Україна — ЄС” у Львові: “Дії уряду Тимошенко — це червона картка того, що економічні процеси розгорнулися у протилежному напрямку”.
Юлія Володимирівна, як пані, що за словом до кишені не лізе, відразу відреагувала, не залишивши каменя на камені як від Президента, так і від його “любих друзів”. Вона публічно заявила, що “практично з першого дня найближче оточення Президента було розміщене на всі основні державні потоки — це НАК “Нафтогаз”, залізниця, Укртелеком… Ці потоки накрили певні люди. Вдвічі зросла корупція, почалися чіткі розмови про те, хто, де і як бере хабарі…” І далі пані Тимошенко недвозначно натякнула, хто саме стоїть за тими діями, заявивши, що “без вищого освячення цієї проблематики ніхто б таких контрактів (газових) не підписував, усі ці оборудки мають найвищий політичний дах, і Президент добре знає, чим є “РосУкрЕнерго”.
А на десерт пані Тимошенко саркастично заявила, що не може простягнути руку дружби “любим друзям”, бо “їхні руки зайняті, вони постійно щось тирять у державі”.
Тепер між колишніми соратниками ніби знову мир та благодать. Звісно, у спільне ложе їх загнала ситуація. Юлія Володимирівна вдає, що між “закоханими” колись пробігла невеличка чорна кішечка. Віктор Андрійович, як джентльмен, теж імітує любов. Але обоє розуміють, що перше серйозне випробовування, коли на кін буде поставлено владу, оголить правду. Цей “судний день” для Віктора та Юлії може настати дуже скоро. Адже розбивати глечики значно легше, ніж їх ліпити…
Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”