Микола Гоголь: життя з відчуттям страху

Влад ЯКУШЕВ, “Україна і час”

|

Життя та смерть Миколи Гоголя овіяні таємницями, розгадати які мріють історики й літературознавці. Але навряд чи багато людей знає про загадкові події, пов`язані з народженням видатного українського письменника.

Пропонуємо вашій увазі невідомі факти, версії та, можливо, розгадку таємниць Гоголя.

Біографія Гоголя відома кожному школяреві, та хоч у ній немає жодної “білої” плями, постать цього письменника й донині огортає ореол таємничості. Спираючись на історичні відомості, залишені людьми, які були близько знайомі з Гоголем, можна з упевненістю казати, що Микола Васильович панічно боявся потойбічного світу та смерті. Однак, ніби метелик, що летить на вогонь, письменник у своїх роботах знову і знову повертався до містичних тем, створюючи “Мертві душі”, “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, повісті “Ніс”, “Вій” та “Портрет”. Будучи глибоко релігійною людиною, Гоголь залишається і неперевершеним містиком. Чому? Можливо, тому, що знав про потойбічний світ більше за інших? Говорячи словами його ж героя, “тому далеко ходити не треба, в кого чорт за плечима”. Перебуваючи в центрі уваги літературних кіл Росії, Гоголь жив загадковим життям та помер загадковою смертю. Упокой, Господи, його душу.

Життя і творчість Миколи Гоголя досліджувало багато істориків та літературознавців. Ніхто з них з упевненістю не може сказати, коли в письменника з`явились містичні нахили. Ймовірно, потяг до містичного, як і релігійність, прищепили йому змалку. Отже, причину треба шукати у характерах батька та матері Миколи Гоголя або ж у подіях, що формували їхні характери.

Народження через хворобу

Як це не дивно, але причиною народження Гоголя була хвороба його батька. В історії зустрічі батька та матері Гоголя не обійшлося без Божого провидіння та чудесного зцілення. Батько Гоголя, Василь Гоголь, хворів на пропасницю. Недуга тривалий час не відпускала, і Василь Гоголь вчинив так, як зазвичай вчиняли українці у ХІХ сторіччі — звернувся до надприродних сил. Ні, він не пішов до знахарки, дочка якої і виявилась майбутньою матір`ю Миколи Гоголя. Це було б занадто просто. Він подався до села Ахтирки Харківської губернії, де у церкві містився чудотворний образ Божої Матері.

У книзі “Гоголь в жизни. Систематизированный свод подлинных свидетельств современников” розповідається, що вночі після тієї молитви Василеві Гоголю приснився сон. Ось як розповідав про нього батько Гоголя: “Я був у тому храмі, де молився. Раптом царські ворота відчинились, і з`явилась цариця у порфірі й короні і почала говорити до мене: ти одужаєш й одружишся, та ось твоя дружина…” Цариця підняла руку, і коло її ніг з`явилась маленька дитина, обличчя якої запам`яталось Василю. Василь прокинувся здоровим. Минув час, і сон почав здійснюватись.

Одного разу, коли Василь поїхав з родичами до містечка Яреськи, де була найближча церква, він познайомився із жінкою, на прізвище Торощинська. Разом з Торощинською була її племінниця, як дві краплі води схожа на дівчинку зі сну. Відтоді Василь Гоголь намагався бачитись з дівчинкою Марійкою якомога частіше. Він був старшим за Марійку на 13 років, і всіх дивувало, що доросла людина може цілий день бавитись з маленькою дитиною в ляльки.

Василь Гоголь дочекався, коли Марійці виповниться 13, і заручився з нею. Через рік Василь та Марійка одружились. Та наділяти молодих щастям доля не поспішала…

Наперекір Божій волі?

До народження Миколи Гоголя його мати, Марійка Гоголь, вагітніла шість разів. Чотири рази в неї ставались викидні, двоє дітей, що з`явились на світ до Миколи, народились мертвими.

Чому ж така немилість до людей, яких звело разом святе провидіння? Можливо, це через те, що Василь Гоголь не зрозумів свого сну або ж зумисне не захотів зрозуміти?

Трактувати сновидіння важко. Ще важче зрозуміти їх правильно. А якщо припустити, що сон Василя був не благословенням, а застереженням? Свята церква не заперечує, що час від часу народжуються люди, які тісно пов`язані з потойбічним світом. Хтось із тих людей ближчий до досконалих небесних сфер, їхня доля — стати святими та пророками, хтось ближчий до темного боку, вони стають містиками, чаклунами та алхіміками. Поява останніх для неба небажана. Пам`ятаєте, жінка та дитина стояли за царськими воротами, куди можуть заходити священики, але куди заборонений вхід простим парафіянам? Це було знаком: побачиш цю дівчинку — не підходь.

Щоб у Василя не залишилось сумніву у тому, що сон віщий, йому повернули здоров`я. За той час, коли Василь Гоголь очікував, доки Марія виросте, сон кілька разів повторювався. Та він не зважив на попередження. Його захопила протиприродна пристрасть до дитини.

Василь старший за Марію на 13 років — число диявола. Вони заручились, коли Марії виповнилося 13 — число диявола.

Між Богом та дияволом

На сім`ю Гоголя лягає прокляття. Марія народжує мертвих дітей. Подружжя Гоголів у розпачі. Щоби врятувати ще не народжену дитину, родина переїжджає до Сорочинців, оскільки там живе відомий лікар Трохимовський. Пантелеймон Куліш писав, що мати Гоголя дала обітницю: якщо народиться син, назвати його Миколою, на честь чудотворної ікони Миколи Диканьського. Вона також просила священика Диканьки молитись доти, доки не дадуть йому знати про щасливе народження дитини і не замовлять вдячний молебень.

Боротьба двох сил, світлої та темної, розпочалась ще до народження письменника. З появою дитини на світ вона стає ще більш запеклою. Маленький Микола балансує на межі двох світів. Пізніше, у зрілому віці, він напише: “Я пам`ятаю: я нічого в дитинстві не відчував, я дивився на все як на речі, створені для того, щоби догоджати мені. На все я дивився безсторонніми очима, я ходив до церкви тому, що мені наказували або носили мене, але, стоячи в ній, я нічого не бачив, окрім риз попа й огидного реву дячків. Я хрестився тому, що бачив, що всі хрестяться…”

Побачивши, що з кожним днем дитина поводиться все дивніше, батько Гоголя на витримує і розповідає про свої сни дружині. Жінка налякана. Вона не в силах тримати це в секреті і, як тільки Микола Гоголь доростає до віку, в якому може зрозуміти сказане, розповідає йому все. Ця розповідь, почута у дитячі роки, утримує Гоголя від падіння у прірву сатанинства впродовж усього життя. У 1833 році він пише матері листа, який підтверджує цю гіпотезу.

“Я чітко пам`ятаю цей випадок, ви так гарно і так зрозуміло розповіли мені, дитині, про страшний суд, так зворушливо розповідали про блага, які чекають на людей за добродійне життя, і так вражаюче, так страшно описали вічні муки грішників, що це зворушило й пробудило в мені чуттєвість. Це заронило і викликало, як наслідок, в мені найвищі помисли”.

Та розповідь матері пробудила не тільки найвищі помисли, але і страх, що переслідував Миколу впродовж усього життя.

За бажання можна відкинути всю містику і пошукати наукове пояснення долі Гоголя. Наляканий великою кількістю містичних збігів, батько Гоголя ділиться думками з дружиною. Він лякає Марію своїми припущеннями, а та своєю чергою лякає маленького Миколу розповіддю про страшний суд. Нехотячи, вона завдає дитині страшної психологічної травми, від якої він не зможе оговтатися до кінця свого життя. В ньому поселяється страх і, можливо, саме цьому страху ми завдячуємо за появу на світ містичних творів Гоголя.

Від Гоголя до Булгакова

У смерті Гоголя таємниць не менше, ніж було під час життя. І досі годі зрозуміти, чому абсолютно здоровий 43-річний чоловік помирає. Однак і на тому таємниці не закінчуються.

Спочатку Гоголя поховали на кладовищі Свято-Данилівського монастиря, а у 1931 році останки письменника перепоховали на Новодівичому кладовищі. Гоголь панічно боявся, що його поховають під час летаргічного сну, тому заповідав поховати його лише тоді, коли на тілі стануть чітко помітні сліди розкладання. Його заповіту не виконали. Коли ж під час перепоховання гріб відкрили, голова Гоголя була повернена набік, що свідчить про те, що тіло письменника рухалось. Якщо ж вірити письменникові Лідіну, який був присутній під час ексгумації покійного, то голови Гоголя у труні взагалі не було.

На Новодівичому кладовищі похований ще один письменник — Михайло Булгаков. Його життя та творчість, так само, як життя і творчість Гоголя, були овіяні таємницями. Існує версія, що замість другої частини “Мертвих душ” Гоголь описував пришестя у наш світ диявола. Він два рази спалював ці записи: спершу у 1845 році і вдруге перед самою смертю. Що об`єднує Гоголя та Булгакова? Зараз ви все зрозумієте. Гоголь помер 1852 року у 43-літньому віці. Через 39 років після його смерті народжується неперевершений містик Михайло Булгаков. Він наче приймає в Гоголя естафету. Книга Булгакова “Майстер та Маргарита”, як і другий том “Мертвих душ” Гоголя, стає справою всього життя письменника. У ній також описаний прихід диявола. От тільки, на відміну від Гоголя, Булгаков уже розуміє: рукописи не горять. Він допрацьовує “Майстра та Маргариту” і, завершивши свій твір, загадково помирає у віці 49 років.

Якщо ви колись будете на могилі Булгакова, зверніть увагу на камінь, який там стоїть. Це саме той надгробний камінь, що колись слугував основою для хреста на могилі Гоголя. Друзі Гоголя, Аксакови, привезли схожий за формою на Голгофу камінь з берегів Чорного моря. Під час перепоховання Гоголя камінь та хрест зникли. Його випадково знайшла вдова Булгакова. Камінь очікував свого часу, лежачи у коморі гранувальників. Дружина Булгакова встановила його на могилі чоловіка. Виходить, Булгаков прийняв від Гоголя естафету не тільки у житті, а й у смерті. А можливо… Ви вірите в реінкарнацію?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...