Депутати Львівської міської ради влаштували демарш меру, не погодившись надати земельну ділянку в місті ТзОВ „Сервісний центр „Діамант”.
Невдоволення райців викликав той факт, що виконавча влада так і не спромоглася пояснити їм, на яких, власне, умовах міська влада отримала від компанії-дилера десять нових автівок „Тойота”. Рішення прийняти на баланс автомобілі затвердив виконком у п’ятницю. Міські чиновники презентували цю подію як широкий жест компанії стосовно влади міста і дуже тішилися, що відтепер не потрібно буде ганьбитися перед іноземними делегаціями, оскільки пристойні машини в казенних конюшнях міської ради можна було перерахувати на пальцях. Представники компанії-дилера представляли своє рішення як піар-акцію, акцентуючи на престижності того факту, що міські чиновники їздитимуть на автомобілях саме їх компанії. І одна, і друга сторона всіляко відхрещувалася від того, що в згаданій угоді про дарування автомобілів є якийсь меркантильний інтерес. Тому той факт, що пункт про надання земельної ділянки на розі вул. Кульпарківської „Сервісному центру „Діамант” потрапив до переліку питань, винесених на засідання сесії, здивував і обурив депутатів. Принаймні в коментарях „Погляду” львівські депутати не змогли назвати іншої причини, чому вони не погодилися надати землю компанії.
Тепер, поки міські чиновники кататимуться на новеньких автівках, „Діаманту” доведеться чекати ще півроку, доки питання про відведення йому земельної ділянки вдруге потрапить до порядку денного сесії міської ради. Такі умови передбачені регламентом ради, зазначив у коментарі „Погляду” депутат міської ради Олег Махніцький. Питання про землю для „Діаманту” можуть розглянути і раніше, каже він, однак для цього потрібно, щоб за заявою підприємства міський голова вніс це питання на розгляд сесії, а щонайменше дві третини (тобто 60) депутатів змилостивилися і проголосували за включення його до порядку денного. Андрію Садовому доведеться виявити неабиякі дипломатичні здібності, щоб його благодійники не залишилися біля розбитого корита.
Ірина СМЕРТИГА, „Новий Погляд”