Село і сільське господарство - це дві різні речі

Наталка КИСІЛЬ, “Україна і час”

|

Під час “прямої лінії” заступник голови Львівської ОДА з питань агропромислового комплексу Іван Стефанишин відповідав на запитання читачів “України і часу” — про пташиний грип, боротьбу з колорадськими жуками та земельні паї.

Зарплата доярки — півтора тисячі

— Добрий день! Це “пряма лінія” з паном Стефанишиним? Вас турбує Андрій зі Ставчан. Мене цікавить питання приватизації ставків. У нас тепер багато людей викопують собі ставки. Скажіть, будь ласка, чи можна, викопавши ставок, потім його приватизувати? І як це зробити правильно, щоб не було потім претензій?

— Ви підійдіть в адміністрацію — мій кабінет № 216, я вислухаю ваше індивідуальне питання. Бо тут є певна складність: землі, про які ви говорите, належать до дослідного господарства “Оброшино” і не підлягають приватизації. Взагалі мова йде про ту ж землю. Ставок — це теж земля, тільки зі своєю специфікою. І якщо у вас є бачення цієї теми, ми можемо попрацювати на позитивне рішення.

Загалом усім, хто цікавиться ставками, наголошу: є порядок, в районному управлінні земельних ресурсів вам скажуть перелік документів, які необхідно підготувати. Ми ж кажемо про відведення землі, тільки тут додатково ще потрібен дозвіл управління водного господарства. Можна ставок взяти в оренду (хто не має коштів відразу), з подальшою можливістю приватизації.

Ставки — це цікава тема. Декілька років тому ми розробили програму “Риба”, яка передбачала надання допомоги тим, хто хоче займатися веденням рибного господарства. В ній і йшлося про використання ставків, про їх зариблення, про те, які саме види риб дозволено розводити і т. д. Ми хотіли, щоби власники ставків об`єдналися для високої ефективності їх використання. Готові були надати допомогу у плані навчання — через філіал Інституту водного господарства у Великому Любіні.

— Алло, це “пряма лінія”? Мене звати Катерина Іванівна. В мене питання, якщо можна так висловитись, загального плану. Іване Миколайовичу, перерахуйте найбільші інвестиційні проекти у сільське господарство Львівщини. Хто з іноземних інвесторів цікавиться українською землею?

— Дякую за це запитання. Воно дуже актуальне. Але серед найуспішніших інвестиційних проектів я б відзначив вітчизняні, а не іноземні. Це вертикальна інтегрована структура “Барком” (“родинні ковбаски”): переробка, виробництво та організація збуту продукції. Це ТзОВ “Львівське” у Пустомитівському районі, яке обробляє більше 8 тисяч гектарів землі і дуже ефективне з погляду фінансово-економічної діяльності. Також “Куликова ферма” (Золочівський і Пустомитівський райони), що займається переробкою ріпаку для виробництва олії. Ще назву “Дубно-цукор” і “Радехів-цукор”. Тобто це ті вітчизняні інвестори, які чимало вклали у сільське господарство. І це великий “плюс”. Бо, приміром, сьогодні механізатор, який працює на нормальному сільськогосподарському підприємстві, заробляє 3 тисячі гривень і більше. Доярки нині отримують 1,5 тисячі гривень зарплати. Отже, необхідності їхати за кордон у них немає. Що ж стосується іноземних інвесторів, то на Львівщині це французи (Мостиський район, галузь — свинарство), датські фермери (Стрийський район, свинарство), велику активність виявляють також ірландці та англійці.

200 тисяч гектарів землі заросло бур`янами

— Любов Катеринчук з Яворова телефонує до вас. Боляче дивитись, як заростає земля бур`янами. Можете сказати, скільки на Львівщині є такої землі і що з нею буде?

— Згідно з нашими оцінками, землі, яку не обробляють, є приблизно 200 тисяч гектарів (27 %). Уся ця земля належить конкретному власнику — тим людям, які отримали земельні паї… Думаю, через 2-3 роки цієї проблеми не існуватиме.

— Алло, “пряма лінія”? Це Федір зі Сихова. В газетах часто друкують календарі садівника-городника. Скажіть: чи можна їм довіряти?

— Розумієте, усе залежить від того, як календар створений. Якщо на основі наукових розробок і досліджень, то довіряти варто. Якщо ж календар складено на основі народних повір`їв, то тут важко прогнозувати.

— А що ви особисто порадите у боротьбі з колорадськими жуками?

— У цьому питанні головне знати міру. Бажано, щоб було тільки дві хімічні обробки. Третя уже веде до того, що препарат накопичуватиметься у плодах або коренеплодах.

— Ще в мене є до вас таке запитання. Кажуть, що жінкам краще садити і сіяти у жіночі дні тижня (середа, п`ятниця, субота), а чоловікам — у чоловічі (четвер, вівторок, понеділок). Скільки у цьому правди?

— Ну, знаєте (сміється)… Маючи великий досвід роботи у сільському господарстві, я керуюся насамперед таким поняттям, як “фізіологія розвитку рослини”. Це дає мені змогу зрозуміти, що саме слід робити з культурою. І вам раджу виходити звідси.

Що страшніше за пташиний грип

— “Пряма лінія”, мене добре чуєте? Це з Басівки до вас телефонують. Пане Стефанишин, чи знаєте ви, що в нас у Басівці діється?

— Знаю.

— Кажуть, що впливові “нашоукраїнці” (Васюник і компанія), які є уродженцями нашого краю, прикриваючись підставними особами, хочуть забрати у людей землю. Чи це правда?

— Ну, це емоції. Я знаю всю цю історію з часу її виникнення. Земля належала державі, державному господарству “Оброшино”. Утім, Академія наук пішла назустріч і передала певну кількість земель у землі запасу Басівсько-Годовицької сільської ради. Тепер питання цієї землі має вирішувати сільська рада. Але землі розташовані за межами сільської ради, отож остаточне рішення має приймати районна адміністрація. Що ж стосується використання землі депутатами, треба просто розглянути інвестиційний проект, який пропонують на цю землю. Якщо там є якась користь для села, району, то однозначно, що питання треба вирішувати на конкурсній основі. А просто так клаптики землі продавати по 2 тисячі євро… Я думаю, що громада не повинна дозволити це робити. Зазначу, що цим питанням нині займається комісія обласної ради з питань земельних ресурсів, яка виїжджала на місце. Наразі жодних рішень немає.

— Алло! Іване Миколайовичу, Христос воскрес!

— Воістину воскрес!

— Це з Бібрки телефонують. Моє прізвище Павлів. Хочу вас дещо запитати про майнові паї. Торік один підприємець купив у нас частину паїв, а решту обіцяв придбати пізніше — восени. Але до того справа так і не дійшла…

— Розумієте, це питання не лежить в юридичній площині. Людина має право купувати чи не купувати. Інша річ — моральний аспект. Звісно, такі випадки є: люди купують частину паїв, так званих технологічних, тобто тих, які вигідні, а частину — ні. Згідно із законодавством, це не заборонено. Запишіться до мене на прийом або зателефонуйте у кабінет: 261-24-24. Спробуємо з`ясувати це питання і знайти компромісне рішення.

— Добрий день, то газета? “Пряма лінія” з Іваном Стефанишиним? Щось ніяк не можу додзвонитись… Хочу вас запитати про пташиний грип. Так багато про нього говорили, лякали нас і минулого року, і позаторік. А тепер що — ця хвороба кудись зникла?

— Це питання і далі залишається гострим у цілому світі. Річ у тім, що у Львівській області створено протиепізоотичну державну комісію, яка цьогоріч уже чотири засідання провела на теми унеможливлення поширення пташиного грипу на території області. Крім того, у сільських радах нині проводять вакцинацію птиці від іншої хвороби — Нью-Касла. Вона ще страшніша, ніж пташиний грип, просто людині не передається. Так що в робочому порядку боротьба триває. Просто ми намагаємося не робити ажіотажу навколо цієї проблеми.

— Тобто кури їсти можна?

— У Львівській області особливої небезпеки немає. Єдине застереження може стосуватися недотримання елементарних санітарно-гігієнічних правил. Простими словами, не варто купувати птицю, яку продають на вулиці, де порох, вихлопні гази… Краще піти на базар, у крамницю.

— А що ви скажете про кури, які привозять з Польщі?

— З Польщі завозять кури двома шляхами. Перший — через офіційні канали. Коли виявляють пташиний грип, на партію відразу встановлюють заборону. Але, звісно, є й інші ввезення, скажімо, контрабанда. Отже, треба дивитися, що купуєш. Тут побажання: поцікавтеся у продавця про наявність у нього сертифіката якості.

— А як взагалі впевнитися, що у нас пташиного грипу не буде?

— Можу вам порекомендувати лабораторію ветеринарної медицини на вулиці Промисловій, яка дає висновки якості продукції. До речі, наголошу, ця лабораторія сертифікована німецькими спеціалістами, тобто це євростандарт. Перевірки здійснюють безкоштовно. За минулий рік проведено 18 тисяч перевірок зразків птиці.

— Це Тетяна Галущак із Жовківського району. Сьогодні по телебаченню рекламують дуже багато різноманітних засобів для боротьби із жуками. Ви б який з них порадили як найефективніший?

— Скажу вам так: ми постараємося за найближчі два тижні підготувати для кожного району свої рекомендації щодо препаратів і фірм. Це, напевно, будуть буклети.

— Іване Миколайовичу, і на завершення скажіть: загалом у Львівській області яка проблема найскладніша?

— Найболючіше — питання молочного стада, питання молока. Скорочується поголів`я ВРХ, а відбувається це через ряд причин. По-перше, йдеться про загалом ситуацію на селі. Не в сільському господарстві, а на селі — це дві різні речі. Спостерігаємо старіння населення, яке утримує худобу. Другий фактор: економічна необґрунтованість виробництва. Третій: питома вага тваринництва у приватному секторі. Коли ж ми говоритимемо про наближення до Європи, то цей факт буде доволі важливим, оскільки все, що виготовлене в індивідуальному секторі, немає гарантії якості…

— Дякуємо вам за цікаві відповіді. До наступних зустрічей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...