або Коли президент стає селекціонером.
Перших весняних сонячних променів виявилося мало почесному президенту “Карпат” Петрові Димінському, і він вирушив у мандри туди, де тепла хоч відбавляй. Прикупивши, мабуть, білі парусинові штани, Петро Петрович поїхав у добре відому йому Бразилію. І повернувся звідти не сам. Ні, якоїсь гарячої смаглявої бразилійки з ним нібито не було, натомість тепер у “Карпатах” “ошивається” бразильський футболіст Дієґо Лемі Ґоррі. За свій доволі ще юний вік (22 роки) цей плеймейкер встиг пограти у таких відомих бразильських клубах, як “Палмейрас” та “Сантос”.
Наразі з цим футболістом підписано такий собі тимчасовий договір — до завершення чемпіонату. Якщо за ці три місяці бразилець добре проявить себе у “Карпатах”, тоді можна буде говорити про триваліший контракт.
Викликає здивування те, що Петро Димінський, переглянувши лише два матчі у Бразилії, встиг зауважити у них потенційного новобранця “Карпат”. А що було б, якби Петро Петрович бодай на чверть сезону вибрався у “країну диких мавп”? Не факт, що тоді б усі, хто приглянувся Петрові Димінському, помістилися у літак.
Та все-таки мета цієї поїздки була трохи іншою. “Я все ж маю надію, що ми нарешті збудуємо футбольну академію для дітей із Західної України. Тому у Бразилії я приділив велику увагу вивченню клубної інфраструктури. Дивився, як бразильські фахівці працюють з молодими футболістами, як вони їх виховують. Мені було цікаво, чому така помітна різниця між нашими і бразильськими футболістами. Чому наші молоді та перспективні хлопці приходять у дорослий футбол і губляться, а 18-річні бразильці стають зірками світового футболу. Дуже важливо було дізнатися, яким чином там закладають фундамент. І мушу сказати, що мене щиро здивував процес виховання юних футболістів. Також я взяв на озброєння кілька деталей тренувального процесу і розповів про це головному тренеру. Все ж у Бразилії велику роль відіграє той факт, що кожен бразильський клуб має власну академію — тому у них є серйозні перспективи”, — розповів Петро Димінський інформаційному центру “Карпат”.
Окрім 22-річного плеймейкера, Петро Петрович практично привіз до Львова й ветерана та зірку бразильського футболу Бебето. Принаймні з ним є домовленість про відвідини Львова під час турніру “Кубок Карпат”.
Усе б воно нічого: поїхав президент клубу в іншу країну, де є величезні футбольні традиції, вкотре налагодив контакти, перейняв новий цікавий досвід — усе гаразд. Виникає лише одне “але”: чому футболіста у команду привозить президент клубу, а не селекціонер чи тренер? Адже саме ці люди бачать, потрібен гравець команді чи ні, і саме тренер, а не президент, відповідає за результат і гру, що демонструють його гравці. Якось одразу згадуються слова екс-наставника “Карпат” Мирона Маркевича про те, що Димінський йому говорив, кого з гравців слід ставити на ту чи іншу гру…
Єдине заспокоює: контракт з невідомим бразильцем підписано лише до кінця чемпіонату. Та це один нюанс. Є й інший. Керівництво “Карпат” постійно заявляє про створення у Львові команди на базі місцевих футболістів — максимум вихідців із Західної України. На ділі все виглядає не зовсім так. До “Карпат” перейшов білорус Ковель, тепер от цей Дієґо Лемі Ґоррі, нещодавно, за чутками, на оглядинах перебував представник Анголи, втім, не підійшов клубу…
Звісно, немає заперечень стосовно того, що Ковель справді підсилив гру “Карпат”. Дай Боже, щоб це ж зробив і бразильський новобранець. Виникає лише запитання: навіщо тоді робити неодноразові гучні заяви про виховання власних футболістів і створення з них команди, постійно залучаючи при цьому (хоча й не масово) легіонерів?
Андрій БОЙКО, “Україна і час”