Під пильним оком відеокамер

Володимир САМУСЕНКО, «Ратуша»

|

Репортер „Ратуші” досліджував технологію захисту супермаркетів.

Менеджери супермаркетів досі ламають голову, вирішуючи одну з найважливіших проблем — як позбутися “щурів” і дрібних злодіїв. Насправді „щури” — постійні відвідувачі, які приходять не за покупками, а за дармовими сніданками, обідами й вечерями. Адже у супермаркетах насправді можна поїсти “на халяву”… Маленькі цукерки, шоколадки і пряники стають легкою здобиччю таких злодіїв.

„Вони розгортають цукерки відразу біля полиць і миттєво їх з’їдають”, — розповідає директор супермаркету “FoxMart”. Іноді такими шахраями стають жіночки із манерами леді, які без сорому кладуть маленькі пакети у сумку й у разі чого впевнено доводять, що це покупки з іншого магазину. Правду кажучи, пограбувати супермаркет ніхто і не наважиться. Адже тут працює багаторівнева система охорони. Обійти кожну касу, позбутися сотні осіб персоналу, а деколи і накачаних охоронців, а потім успішно втекти — божевільний план. Основним ворогом супермаркету може стати інший супермаркет. Хоча це лише припущення. Після тра­гічних подій в одному зі супермаркетів Харкова, де минулого року відбувся вибух, припускали, що це помста одного із конкурентів. Тоді відповісти на всі запитання могли лише записи камер відеоспостереження. Про це багато писали у ЗМІ, однак плівки не оприлюднили. Злочинцями виявилися двоє харків’ян, які підкладали вибухівку у камери схову і шантажували власників супермаркетів. Розкриттю злочину суттєво посприяли камери спостереження.

Кореспондент „Ратуші” спробував дізнатись, як саме працюють такі системи відео-спостереження і наскільки вони ефективні? Уже на початку роботи виникли сумніви, чи погодяться власники супермаркетів розкрити свої секрети. Виявилось, що такого бажання у багатьох із них насправді немає. І в “Арсені”, і в “Інтермаркеті” кореспондентам із нечуваною люб’язністю відмовили, пославшись на внутрішні інструкції. Але деякі секрети ми таки дізналися.

Кожному, хто наважиться поцупити щось у супермаркеті, варто пам’ятати, що він зробить це під пильним оком відеокамер. Щороку на сучасних виставках з’являються нові модифікації систем відео-спостереження, з допомогою яких можна стежити за внутрішнім життям супермаркету. Здебільшого камери спостерігають не лише за постійними гостями супермаркету, а й за персоналом. На думку вітчизняних спе­ціалістів, які пропонують сучасну техніку для відео-нагляду, такі камери попереджають до 60% внутрішніх злочинів. Майже кожен із представників львівської служби охорони супермаркетів (імена вони відверто не хочуть називати) запевнив, що у них працює найсучасніша система відео-спостереження. Одна така камера коштує від 40 до 2000 доларів. З іншого боку, сумніваємося, що у кожному із львівських супермаркетів використовують камери саме такої вартості. Доведеться пригадати випадок із власного досвіду. У рідному мені місті Золочеві якось грабували салон із телефонами. Можливо, не задовольнившись отриманим „призом” у кілька десятків мобільних телефонів, молодики також поцупили і камеру спостереження. Як виявилось згодом, камера була муляжем для залякування. Можна припустити, що й у львівських супермаркетах частенько беруть кількістю, а не якістю і лякають нас муляжами. Психологічний ефект також дуже важливий. У багатьох супермаркетах ви помітите камери саме у тих місцях, де й шукатимете їх — центральний і службовий входи і виходи, полиці з дорогими товарами, на які ви так часто витріщаєте очі, каси і навіть підсобні приміщення. Розпитуючи про всі ці особливості у супермаркетах, ми з фотокором почували себе дуже незручно. Вмить ми самі перетворювалися на підозрілих допитливих шахраїв, яких, без сумніву, розглядали на маленьких моніторах, десь там у штабі охорони. Почувалися доволі незатишно, тож хотілось якнайшвидше утекти з такого супермаркету.

За словами львівських професійних охоронців, камери відлякують насамперед непрофесійних крадіїв. Професіонали взагалі намагаються не з’являтись біля камер, а аматори все-таки вагатимуться перед тим, як наважитися на злочинний крок. Зрозу­міло, що покупці проводять значно менше часу у приміщеннях, де, на їхню думку, за ними можуть стежити. Охорона не витрачає багато часу на кожного покупця, та й сам покупець не затримується надовго. „Відео-спостереження – це пасивна система захисту”, — кажуть охоронці дитячого супермаркету “Антошка”. Камери не попереджають злочин, а, швидше, дають змогу встановити злочинця й обставини злочину. Причин для цього досить багато: по-перше, камер не завжди вистачає на всі відділи і полиці супермаркету; по-друге, людина, яка стежить за залом у кімнаті із численними моніторами, дуже часто втрачає пильність. Людське око швидко втомлюється, тож можна й проґавити момент крадіжки.

Найбільша прикрість, коли злочинцями стають працівники. Найчастіше це відбувається за змови працівників касового відділу й охорони. В деяких східних регіонах України таку інформацію навіть оприлюднювали у ЗМІ. Але в сучасних супермаркетах застосовується механізм ротації працівників, за яким працівник каси не завжди знає, з ким із охорони він працюватиме в конкретний день. Виникає також запитання щодо моральності людей, котрі працюють з іншого боку камери. Наскільки правдивими можуть бути ті, хто стежать за життям супермаркету? Директор супермаркету “FoxMart”, посміхаючись запевнив: „Вони — не остання інстанція, за ними пильно стежить СБУ”. Отже, коло замкнулося. Отже, систему захисту у супермаркетах не можна вважати ідеальною. Проблеми виникають на різних рівнях, але саме багаторівневість забезпечує надійніший захист, якого, власне, й прагне кожен бізнесмен. Тож коли наступного разу вирішите щось поцупити у супермаркеті, ще раз усе зважте, адже за вами пильно стежать.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.