“Своє слово у цей час повинен сказати народ”

Колишній спікер Володимир Литвин українського парламенту про своє занепокоєння ситуацією, роль президента в державі та місце силових структур.

Війна гілок влади у нашій державі знову перемістила новини з України на перші шпальти світових ЗМІ. І сталося це після появи президентського указу про розпуск Верховної Ради. Указу, який здавалося б, дає партіям коаліції “національної єдності” нагоду збільшити своє представництво в парламенті шляхом волевиявлення народу, а не ганебного для нації переманювання депутатів з іншого табору. Однак коаліціянти, замість розпочати підготовку до виборів і закріпити позиції на владному Олімпі, вчинили істеричний опір рішенню президента України, прагнучи будь-що зберегти дорогі місця в парламенті.

Про глибинні причини нинішньої політичної кризи кореспондент “Погляду” розмовляв із Володимиром Литвином, який попрацював і на посаді глави Адміністрації попереднього Президента України, і спікера Верховної Ради 4-го скликання.

– Чи не вважаєте ви, що у сьогоднішній ситуації винна невчасна конституційна реформа, започаткована у грудні 2004 року?

– Якщо на це кивати, то державу можна звинуватити у тому, що візник напився і нехтує правилами дорожнього руху. “Винні” у такому становищі, насамперед, відсутність політичної волі і політичної відповідальності, а по-друге, невміння жити за законом, небажання дотримуватися Конституції. У нас же спрацьовує принцип: хто сильніший, той і визначає правила гри!

А третьою причиною неспокою у державі є проблема її зовнішньополітичного вибору. Впливові геостратегічні гравці зацікавлені у тому, щоб Україна йшла у фарватері їхньої політики. Тим часом українські політики, що не менш важливо, не вміють діяти, орієнтуючись виключно на національні інтереси. Вони увесь час намагаються орієнтуватися на когось іззовні і сподіватися на чиюсь підтримку.

– Останнім часом українці стали свідками затятого перетягування владних повноважень. Яке ваше бачення ролі президента у нашій державі?

– Роль президента має бути вирішальною, але для цього він мусить демонструвати лідерство. Він не повинен іти за подіями, а передбачати їх і діяти на випередження. У нинішніх умовах, президент має виступати як керівник держави з позицій об’єднання, консолідації та спрямування розвитку держави й нації. Він не повинен брати участь у політичному процесі, в політичних сутичках, а бути над ними і визначати вектор розвитку країни. Наскільки це президенту вдається? Якщо бути об’єктивним, то ствердно відповісти на це питання не можна. Він нині асоціюється з певними політичними силами, а тому нівелює свої шанси як арбітр нації і гарант Конституції.

– Який рецепт виходу із становища, що склалося в Україні, запропонував би Володимир Литвин, будучи головою Верховної Ради?

– Не хочу гіпотетично говорити про те, що зробив би я, якби був керівником ВРУ. Скажу просто як громадянин і як людина, яка переживає за свою країну. Коли не знаєш, як вчинити, дій так, як велить закон і як підказує совість. Це – перше і головне. По-друге, не треба намагатися комусь підігравати і когось підтримувати, розраховуючи, що тобі колись за це віддячать. І по-третє. Якщо політики не можуть і не зможуть знайти вихід із ситуації, своє слово має сказати народ, і воно має бути законом.

– Чи є ризик, що нинішня ситуація вийде з під контролю?

– Тоді буде небезпечне протистояння. Одна сила виведе на вулиці 100 тисяч, інша –150. А так недалеко і до спровокованої сутички. Мені здається, сьогодні ставки настільки високі, що ніхто у цьому політичному герці ні перед чим не зупиниться. А такого розвитку подій не можна допустити.