Швидка допомога телефоном

Галина ТАРАБАНЬ, «Львівський портал»

|

Про роботу львівського телефону довіри розповідає керівник міського центру довіри «058» Ольга Ришковська.

Уже 10 років поспіль у Львові працює телефон довіри «058», куди жителі нашого міста телефонують, щоб поділитися своїми турботами та проблемами. Досі людей слухали та давали поради лише волонтери, проте міська влада обіцяє надати кошти для одного штатного працівника.

Про те, хто і з якими проблемами телефонує до центру довіри, а також хто, так би мовити, «сидить» на другому боці лінії і з якими труднощами стикається під час виконання своїх обов’язків – розповідає Ольга Ришковська.

З якими проблемами найчастіше звертаються до Вашого центру?

Оскільки телефон довіри „058” працює цілодобово, то люди звертаються дуже різні і проблеми в них найрізноманітніші. Звісно, найперше – це міжособистісні та сімейні стосунки, а також проблеми самотності, насилля та залежності. Зрештою, у своїх звітах ми фіксуємо, з якою проблематикою до нас звертаються.

Пригадайте дзвінок, який найбільше запам’ятався?

Я не можу розповісти про жоден дзвінок, оскільки конфіденційність – це одна із засад телефону довіри. Усі наші волонтери, які пройшли навчання, – підписали етичний кодекс, у якому обумовлено, що вся інформація, яку вони почули, – анонімна.

Які ще засади Вашої роботи?

З якими проблемами до нас би не телефонували – чи суперечки в сім’ї, чи бажання покінчити життя самогубством – завдання у нас одне: допомогти знайти вихід з кризової ситуації. Повторюся, що конфіденційність та анонімність – це перевага телефону довіри. У житті бувають ситуації, що своїми турботами не можеш поділитися з найближчими людьми, а от з консультантом пошукати вихід можна. Коли в людини душевна криза – її треба почути, зрозуміти, підтримати. Коли ж людина відчує, що та підтримка є і вона довіряє консультанту, то можна очікувати позитивного результату. Якщо ж дзвонить той, хто хоче покінчити життя самогубством, розмова триває дуже довго, інакше кажучи, саме стільки, скільки потрібно, аби вивести людину з такого стану.

Чи часто до Вас телефонують люди, які хочуть покінчити життя самогубством?

Якщо говорити мовою статистики, то близько 3% дзвінків стосуються самогубства. Повірте, ця цифра дуже велика. Адже за місяць це майже 600 – 700 дзвінків. То ж порахуйте: 20-30 дзвінків на місяць телефонують люди, які хочуть добровільно піти з життя. Якщо ми зможемо допомогти хоча б одній людині вийти з цього стану і переконаємо, що цього не потрібно робити, то це вже багато.

Якого віку люди найчастіше звертаються по допомогу?

Найчастіше звертається молодь, оскільки швидше сприймає такі методи допомоги, як телефон довіри. Проте телефонують також люди середнього і старшого віку, за 50 і 60 років. Особливо ті, хто залишився самотнім. Дзвонять також діти.

Хто телефонує частіше – чоловіки чи жінки?

Частіше, звичайно, телефонують жінки – 60 – 65%. Мабуть, вони більше йдуть на контакт і можуть довіритися. Чоловіки дзвонять рідше, але проблеми в них бувають набагато глибші.

Що саме турбує чоловіків?

Проблеми майже такі самі, як і в жінок. Однак коли йдеться про стосунки, кожен сприймає їх по-своєму – і чоловік, і жінка. До речі, у цих розмовах можна відкрити дуже широкий спектр інших проблем.

Як краще давати поради – телефоном чи все ж таки віч-на-віч. Що дієвіше?

Насправді ці питання потрібно відокремлювати. Бо та і та допомога дуже дієва та важлива, але залежно в якій ситуації і для чого її надають. Допомогу телефоном вважають терміновою психологічною допомогою. Наведу приклад. Наш телефон працює цілодобово. Уявіть, що пізньої ночі людина перебуває в непередбачуваній ситуації і потребує з кимось поговорити і знайти вихід. Звісно, уночі вона не поїде до лікарні і не шукатиме психолога чи терапевта. Якщо ж знає про існування телефону довіри, то задзвонить до нас. А вже потім може піти до лікаря на сеанс, якщо потребуватиме подальшої психологічної підтримки. Усе залежить від ситуації та проблеми.

Скільки працівників у Вашому центрі і скільки їх було від початку заснування?

Нині в нас працює до 40 людей. Коли ми розпочинали роботу, а це було в 1997 році, то було майже 100 волонтерів. Тоді був інший настрій, більше цікавості…

Звісно, людей бракує, бо ми працюємо цілодобово. Окрім того, усі наші працівники – волонтери. Тобто працюють безкоштовно і, окрім консультування, мають роботу чи навчання.

Адже волонтер – це людина, яка безкоштовно хоче допомогти іншому і, звичайно, від душі. Саме в тому й полягає допомога.

Хто за професією Ваші консультанти?

Оскільки ми декларуємо, що ця допомога є волонтерська і від душі, то не вимагаємо, щоб у людини була професія психолога, психіатра чи психотерапевта, хоча це також не виключено. Основна вимога – вік не менше 18 років. Це повинні бути люди, які мають освіту і бажання допомогти ближньому.

Якщо людина проходила курс психотерапії або лікувалася в психіатра чи нарколога, має власний досвід, відтоді минув якийсь час і тепер вона хоче цим досвідом поділитися з іншим і допомогти – вона також може бути консультантом (основне, щоб не перебувала на стадії активного лікування). У нас працюють психологи, журналісти, юристи і навіть економісти. Тобто якщо людина оволоділа технікою телефонного спілкування, вона може допомагати іншим.

З якими проблемами стикаються консультанти центру – матеріальними та психологічними?

Насамперед ми стикаємося з дуже багатьма проблемами, що стосуються матеріального та технічного забезпечення. І хоча телефон довіри засновано за кошти гранту, а також була спонсорська допомога, однак незначна і все трималося на волонтерських засадах. Звичайно, було дуже важко, бо доводилося думали, як придбати канцелярські товари, як обладнати кабінет та про багато інших, побутових питань.

Окрім того, ми також організовуємо супервізії та навчання. І в цьому нам дуже часто допомагає Українська спілка психотерапевтів, члени якої проводять навчання. До речі, у львівському осередку спілки є секція телефонного консультування.

А от щодо іншої частини запитання, то якщо є проблемний дзвінок, консультант після нього в такому стані, що і йому вже потрібно допомагати. Це дуже важка робота.

Скільки коштів на центр надала міська влада і чи цього достатньо, на Вашу думку?

Цьогоріч міські чільники задекларували, що нададуть з бюджету 12 тисяч гривень для створення спеціалізованого телефону довіри при Львівському міському центі для дітей, сім’ї та молоді. Однак щоб не створювати багато таких телефонів і щоб люди не розгублювалися, куди телефонувати, міська влада вирішила скерувати ці кошти на одного штатного працівника для нашого центру. Ми зараз підписуємо угоду з міським центром соціальних служб, який, окрім штатного психолога, пообіцяв оплачувати також телефонний зв’язок. До речі, ми сплачуємо за послуги телефонного зв’язку за комерційною ціною, як, до прикладу, 059 та 056, хоча й надаємо безкоштовні послуги. Можливо, нам усе-таки зменшать тариф.

Але все ж таки, чи достатньо цих коштів?

Звісно, недостатньо. Цих коштів вистачить лише на одну ставку, а це 40 робочих годин на тиждень або ж 8 годин на день (якщо працювати п’ять днів на тиждень та цілодобово). Хоча ця проблема не найбільша, оскільки в нас працюють волонтери. Є проблема фінансування навчання, супервізії, семінарів. Роботи багато, і ми будемо вдячні за будь-яку підтримку.

Розкажіть про себе, чому Ви вирішили займатися саме цією роботою?

Ще в молоді роки я здобула освіту психолога і зацікавилася питанням самогубства. У Радянському Союзі тему суїциду було заборонено. Інформація про кількість спроб та здійснення самогубств була закритою, вона була доступна тільки для службового користування.

Я поїхала на стажування в Москву в центр суїцидології і там уже працював телефон довіри від спеціалізованого науково-дослідного інституту. Мене зацікавила ця служба і допомога, яку надають людям у кризових ситуаціях. З’явилася ідея організувати такий телефон довіри тут. Спершу він існував при міському психоневрологічному диспансері (він, до речі, там є досі, але функціонує в нічному режимі). А вже потім ми запровадили телефон довіри за західним зразком.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.