Політики загралися

Юлія КУХАР, „Новий погляд”

|

Тимошенко відмовляється від непристойних пропозицій. Публічно

Приблизно раз на тиждень спікер парламенту Мороз запевняє парламентську публіку, що незабаром у Верховній Раді буде створено конституційну більшість на основі антикризової коаліції. На регулярні заяви головного зрадника країни лунають відповідні відгуки опозиційнх діячів, що вони ніколи не пристануть на ці непристойні пропозиції. Спилюючи один одного стальними поглядами, сторони звинувачуть опонентів у блефуванні, але кожна з них нервово оцінює свої козирі. Якщо „діти Януковича” справді згуртують під одним куполом 300 однодумців, про залишки повноважень президента можна забути. Право вето, як останній аргумент Ющенка, символ президентської влади, більше не спрацює. Конституційні більшовики зможуть це вето долати і долати досхочу. Поки Віктор Андрійович істерично розмахується останньою зброєю, ветуючи все і вся та, морально утверджуючи цим свою роль на політичній арені, Мороз, як ”Отче наш”, не втомлюється переконувати соратників, опонентів і себе самого: більшості бути!

Сам факт утворення антикризової коаліції, яке не було очікуваним з боку суспільства й експертів, був реалізацією неймовірного сценарію після парламентських виборів 2006 року, засвідчує, що в українській політиці неможливого немає. Але спробуймо тверезо оцінити ситуацію. Після останніх міжфракційних міграцій та призначень у парламенті антикризова коаліції нараховує 238 учасників. Щоб сформувати конституційну більшіть, необхідно набрати щонайменше 63 людини, а бажано – на 10-20 портфелів більше. Можна зарахувати до своєї команди позафракційних депутатів, яких у ВРУ нараховують восьмеро. Залишається завербувати приблизно по 30 депутатів з БЮТ та „НУ”. Антикризовики вважають, що масове переселення опозиціонерів з лівих крісел сесійного залу у праве крило – цілком реальний сценарій і навіть запевняють, що сьогодні є дуже багато бажаючих мігрувати у цьому напрямку. Опозиціонери ставляться до таких заяв скептично, хоча не виключають, що деякі одиниці можуть піддатися спокусі.

До речі, про спокусу: поширюється неформальна інформація, що кожному депутатові пропонуватимуть за союз 10-15 мільйонів чи то гривень, чи то доларів. Швидше за все, останніх. Але це лише чутки. Можна провести нескладні арифметичні дії, аби підрахувати, скільки коштуватиме конституційна більшість.

Є оптовий варіант. Нашоукраїнців у парламентів нараховується 79, БЮТівців – 125. Якщо якась із цих двох політичних сил вирішить приєднатися до коаліції, набереться достатня кількість портфелів задля утворення конституційної більшості. „За моїми спостереженнями, створення конституційної більшості на базі антикризової коаліції – це цілком реальна можливість, – розповів „Погляду” народний депутат, регіонал, Олексій Радзієвський. – Сьогодні є вже багато бажаючих приєднатися до нас. Їх настільки багато, що в принципі можна мати значно більше голосів, ніж 300. Це може бути і 310, і 320 депутатів”. Щодо тиску на депутатів, шантажу і підкупу, пан Радзієвський назвав це абсолютно безпідставними розмовами та політичним блефом.

Інший депутат, БЮТівець, Володимир Полохало вважає, що утворення конституційної більшості в парламенті з приєднанням такої кількості голосів, може відбутися тільки недемократичними методами залучення депутатів. Про це він розповів у коментарі „Погляду”.

„У парламенті відбувається політична гра у певному вимірі. Але коли у політичній грі використовують блеф, шантаж та інші подібні речі, це означає, що політики загралися, і що вони вже не відчувають твердого ґрунту під ногами, не відчувають соціального контексту, тобто настрою в основної маси населення. Гра поза суспільством і над ним є антидемократичною і антисоціальною. Я сьогодні не бачу реальних підстав для створення цієї, я би сказав, антиконституційної більшості у парламенті. Вона може бути тільки незаконна і недемократична”, – вважає пан Полохало. Втім, політик і політолог припускає, що той чи інший депутат може піддатися спокусі, але це „лише політичні елементи, а не масові явища”.

Коментар експерта

Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень”Софія”

Цю заяву Мороза можна розглядати в тому самому ракурсі, як перед тим заяву Кисельова, а потім і Тимошенко про дострокові парламентські та президентські вибори – як суто тактичну зброю, яка демонструє наміри Мороза, але яка не має практичного продовження. Наскільки це реально, у мене виникають великі сумніви. Я думаю, що протягом 2007 року максимум, чого можна очікувати – це повернення до самої ідеї розширення коаліції.

Домовитися з президентом та його оточенням не вдається, хоча ще восени здавалося, що компроміс між ними можливий, отже, ідуть сигнали на адресу Тимошенко про можливість домовленостей на перспективу. Мова може йти про договірну політику, яка буде стосуватися наступного виборчого циклу 2009-2011. Лідерка опозиції щиро говорить, що співпрацювати з більшістю не буде, але політика складається не лише з публічних заяв та угод, але й з нормальних домовленостей, узгодженості правил гри. Якщо ми говоримо про можливість розширення коаліції, то швидше за все, це буде можливо наприкінці 2007 року, як альтернатива дострокових виборів за рахунок окремих політичних сил-учасників блоку ”Наша Україна”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.