Золота лихоманка у Львові

Ксенія ЗАГОРОДНЮК, „Новий погляд”

|

У нашому місті відбулася перша у Західному регіоні України міжнародна спеціалізована ювелірна виставка-ярмарок.

Якщо ви вважаєте себе людиною байдужою до коштовностей, то це означає, що ви ніколи не бачили їх у такій кількості та розмаїтті, як вони були представлені на першій у Західному регіоні України спеціалізованій ювелірній виставці, яка днями відбулася у Львові. Напевно, кожен, хто у ці дні заходив до Палацу мистецтв, де відбувалося дійство, вигледів у суцільному сяйві золота та срібла якусь блискучу дрібничку, що припала до душі. Оздоблені діамантами, рубінами, смарагдами, сапфірами, напівдорогоцінним камінням та мінералами перстні, сережки, ланцюжки і браслети, годинники, срібні тарелі та золоті келихи – це ще не увесь перелік виробів, які запропонували львів’янам 70 підприємств-учасників виставки, які приїхали до нашого міста із 15-ох регіонів України.

Золоті перспективи ювелірів

«Подібні виставки вже віддавна регулярно відбуваються на Сході, Півдні та у Центрі України. Особливо часто та із неймовірно великою кількістю учасників – у Києві. А от у Західному регіоні ця виставка перша, але, сподіваюся не остання. Ми маємо надію, що Львів гарно прийме нас», — за кілька хвилин до відкриття виставки у Львові сказав президент Асоціації ювелірів України Григорій М ажаровський. Організатори виставки – АТ «Гал-ЕКСПО» — теж висловили сподівання, що відтепер ювелірні ярмарки у Львові стануть традицією.

За останній рік ювелірний ринок України зазнав стрімкого зростання. За часів Радянського Союзу, до 1991 року, в Україні було лише чотири заводи, які виготовляли прикраси із золота та срібла. Нині таких підприємств близько тисячі. «Однак, ще до 2005 року всі ці підприємці разом узяті переробляли на ювелірні вироби до 5 тисяч тон дорогоцінних металів. Натомість 2006 року ця кількість зросла до 56 тисяч тон», — говорить пан Мажаровський. Він переконаний, що ювелірний ринок в Україні і зараз не є заповнений, а, отже, всі виробники мають попереду добру перспективу. «Як би там не було, економічне становище України покращується. Купівельна спроможність населення зростає, а це означає, що люди можуть частіше собі дозволити придбати якусь прикрасу», — вважає Григорій Мажаровський.

Однак, за даними статистики, наразі український покупець готовий витратити на ювелірні вироби не більше 500-700 гривень у рік. Для порівняння, у більш благополучних країнах така сума щороку витрачається сім’єю лише на придбання дитячої біжутерії – продукції, яку через низький попит на українському ринку майже немає. В Україні, натомість, широко представлена продукція найвищої цінової категорії. Різка поляризація суспільства в Україні на багатих та бідних, створила цілий прошарок людей, готових витрачати на коштовності дуже великі суми.

Діаманти чистої води

Очевидно, що саме на такого щедрого покупця орієнтується один із офіційних партнерів львівської виставки вінницький завод «Кристал», який є одним із найбільших підприємств в усьому світі з переробки ювелірних алмазів у діаманти. До Львова вінничани привезли і скромні перстні та сережки з дрібненькими камінцями вартістю кілька тисяч гривень, і трохи гоноровіші діамантики за кілька десятків тисяч. Був чудернацький перстень-трансформер із жовтим камінчиком, який «умів» перетворюватися на браслет. Однак гордістю експозиції вінницького «Кристалу» виявився жіночий пертень з діамантом у три карати, огранований у класичній формі «принцеса», який можна було придбати за 105 тисяч гривень. «Це напевно найбільший діамант на усій виставці», — сказав нам представник заводу, однак помилився.

Насправді найбільший діамант ми знайшли на виставковому стенді київської фірми «Джемма». Вправлений у жіночий перстень із білого золота цей камінець вагою 4 карати продавався за 300 тисяч гривень, однак свого власника у Львові він не знайшов. Не купили, зрештою, і втричі дешевший виріб вінницького кристалу. Продавці вважають, що це тому, що львівські покупці виявилися вимогливішими, аніж покупці інших міст, де вони брали участь у виставках до цього. Щоправда, нам видається, що на Західній Україні прошарок заможних людей значно тонший, і справжня причина низьких продажів діамантів аж ніяк не у надміру вибагливому смаку. Галицька жінка надто шанує самолюбство свого чоловіка, і тому ніколи не визнає на публіці, що він не може собі дозволити зробити їй такий подарунок.

Фірма «Джемма», до речі, має власну закупівельну контору у Південно-Африканській Республіці. «Це дозволяє нам дешевше закуповувати алмази, а отже і оброблені діаманти продавати трохи дешевше, аніж інші виробники», — говорить віце-президент «Джемми» Олеся Ілащук. Вона розповіла нам, що цінність діаманту залежить від трьох основних критеріїв: кольору, чистоти (дефектності) та геометрії.

Колір каменю визначається за шкалою від 1 до 8, де одиниця – найкращий показник. Чистота вимірюється від 1 до 12 в залежності від наявності у середині діаманів сторонніх включень. Діамант, який має перший колір і першу чистоту називають діамантом «чистої води»: якщо його вкинути у склянку з водою, то він там «розчиниться» — його просто не буде видно. Останнім критерієм якості діаманта є геометрія – це якість обробки каменя, нанесення на його дно необхідної кількості симетричних граней. «Блиск і гра променів вашого діаманта залежить виключно від його геометрії. Якщо симетрія при обробці не збережена – камінь залишається мертвим. Однак правильно огранений діамант навіть 8 кольору і 12 частоти сяє усіма барвами веселки», — запевняє пані Олеся. Вона категорично не погоджується з терміном «осколок», який традиційно застосовують до діамантів маленького розміру. «Навіть камінець розміром, як піщинка, має на собі 57 граней і це не осколок – це повноцінний діамант», — каже фахівець. Цікаво, що наносити на діамант саме таку кількість граней почали 1919 року, коли фізик Толковський прорахував, що 57 граней (фацетів) забезпечують ідеальну гру променей у камені.

Загальновідомо, що алмаз – найміцніший матеріал на планеті. Розрізати чи обробити алмаз можна тільки іншим алмазом. Віддавна і до тепер використовують спеціальні диски із нанесеною на них алмазною пилюкою для того, аби надати діаманту певної форми. Загалом існує 6 основних форм, до яких прагнуть ювеліри: груша, овал, принцеса, багет, смарагд і, власне, форма діамант. Існують, звичайно й інші форми обробки діамантів, їх називають фантазійними. Що ж стосується кількості граней, то 57 – це ідеальне число, однак тут, як каже пані Ілащук, чим більше, тим краще. Фірма «Джемма», до прикладу, нещодавно запантетувала новий вид огранки діамантів, коли на камінь наноситься 166 фацетів. «У нас на підприємстві працює ювелір, якому вже 70 років. Діаманти – це його життя, він вкладає у них всю свою душу. От він 4 місяці робив розрахунки на папері і 2 місяці працював у майстерні, аби нанести на камінь 166 семетричних граней», — розповідає Олеся Ілащук. Нині цей камінь став символом фірми «Джемма» — його вмонтували у делікатний жіночий перстень і привезли на виставку у Львів. Однак ціни на цьому виробі немає – цей камінь не продається.

Люди гинуть за метал

Ясна річ, що придбати виріб із діамантом чи справжніми рубінами, смарагдами та сапфірами міг далеко не кожен відвідувач виставки. Однак було тут достатньо коштовностей, які б не перетворили вас на банкрута. Великі ювелірні заводи пропонували великий вибір золота та срібла серійного виробництва. Київський ювелірний завод, який є безперечним лідером у своїй галузі, привіз до Львова дві нові весняні колекції, які ще навіть не встигли надійти до магазинів.

Непогано виглядала і виставка-продаж Львівського ювелірного заводу – до речі, єдиного державного підприємства ювелірної галузі в Україні. Ясна річ, що моделі ювелірних виробів постійно оновлюються, але є й такі, що не сходять із конвеєра по 50 років. Виробники вважають, що львівський покупець надто консервативний і хоче мати сережки чи перстні такі, які носила ще мама.

Трохи розчарувала виставка поціновувачів срібла – його тут було не так уже й багато. Однак ті, хто надає перевагу золоту, мали із чого вибирати. Усіх проб, кольорів та відтінків, своїм неперевершеним блиском воно затьмарювало все довкола. Червоне, жовте, зелене та біле золото можна було побачити в усіх його іпостасях – хочеш на вуха чіпляй, хочеш – на груди, хочеш – носи на руках.

Ювелірна фабрика «Діамант» із Кам’янки-Бузької виготовляє прикраси із золота вже 15 років поспіль. Її директор Ярослав Склепкович розповів, що особливо модним останнім часом стало біле золото, яке виходить таким через присутність у його сплаві паладію та цілковиту відсутність міді. Загалом для виготовлення ювелірних виробів чистого золота не використовують узагалі – занадто м’яке. Не даремно колись золоті монети перевіряли «на зуб» — маючи міцні щелепи, золото й справді можна надкусити. Для виготовлення прикрас використовують сплави золота здебільшого 585 чи 750 проби. Проба означає вміст золота у цьому сплаві, коли третє число у відсотках означає число після коми. 585 проба означає, що у сплаві є 58,5% золота. Чисте золото має рудий, сонячний колір. Червоним воно виходить через домішок міді, жовтим, або так званим, лимонним – через срібло, білим – через паладій, а зеленим – через невеличку кількість індію. Тим, хто не терпить таких компромісів і любить золото заради самого золота, на виставці можна було порадити тільки одне: сходити до стенду «Укргазбанку», який пропонував відвідувачам злитки золота пробою 999,9% вагою від 1 грама до 1000 грам.

Свято неодмінно повернеться

Організатори виставки підсумували роботу учасників нагородженням найкращих виробників та торгових марок. Учасники першої у Західному регіоні України спеціалізованої ювелірної виставки-ярмарку згорнули свої експозиції і роз’їхалися по своїх містах. Кожен зі своїми враженнями. Кам’янко-Бузький «Діамант», до прикладу, залишився надзвичайно задоволений подією. Його участь у виставці повністю окупилася через безпосередній продаж прикрас. Окрім цього вдалося тут, на місці, підписати кілька угод з постачальниками сировини та торговими мережами. «В листопаді минулого року ми брали участь у такій самій виставці в Києві. Так от, львівська організація значно краща. До виробників у Львові поставилися із більшою увагою», — ділиться враженнями директор «Діаманту» Ярослав Склепкович.

Однак були підприємства, представники яких порівнювали львівську виставку із Харківською, яка відбулася два тижні тому і це порівняння виявилося не на користь Львова. «Було мало реклами. Львів’яни не знали, що у їхньому місті відбувається ювелірна виставка. Підсумовуючи продажі тут, ми маємо мало приводів радіти», — говорять вони, однак на запитання чи приїдуть до Львова наступного разу відповідають ствердно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.