Ціна хліба

Петро ПІДГАЙНИЙ, Наталка КИСІЛЬ, “Україна і час”

|

Сьогодні на смітниках можна знайти чимало викинутого хліба. Про що це свідчить: його забагато випікають, купують чи задешево продають?

Ні. Ринок чітко регулює ціну, обсяги випікання та реалізації. А викидають хліб невігласи, які не знали і не задумувалися ні про голодомори, ні про ціну буханця. Проте нижче ми не моралізуватимемо про ставлення пересічних громадян до хліба, а поглянемо на економічну його складову. Тим паче, що керівник колишнього підприємства-монополіста стверджує: вартість хліба могла би бути нижчою…

З десяток років тому Львівський комбінат хлібопродуктів міг забезпечувати потреби Львівської області у борошні будь-якого ґатунку. Сьогодні ж дочірнє підприємство державної акціонерної компанії “”Хліб України” використовує свої потужності лише на четвертину. Директор комбінату Іван Іщук стверджує, що якби державні органи були більш відповідальними, то вартість хліба була нижчою на 10-15 копійок, а державне підприємство не боялося б збанкрутувати…

За підрахунками управління економіки Львівської обласної державної адміністрації, за рік населення потребує приблизно 115 тисяч тонн борошна. Львівський хлібокомбінат здатен щодоби забезпечувати 450 тонн якісного борошна і майже 100 тонн круп. Проте за останні десять років в області з`явилося понад 250 приватних міні-млинів. Лише 12 з них мають атестовані лабораторії для визначення якості зерна і борошна.

Така ситуація, за словами, Івана Іващука, призвела до того, що приватники витіснили продукцію Львівського комбінату хлібопродуктів з 80 відсотків ринку. До того ж потужні підприємства – такі, як “Хлібпром” та “Еколан”. Останні, наприклад, у калькуляцію витрат на виробництво хлібобулочних виробів закладають борошно за цінами, вищими від ринкових. Якщо порівняти, наприклад, ціни “Львівського комбінату хлібопродуктів” та “Еколану”, то різниця становить 12-18 копійок (залежно від сорту борошна). Таким чином соціальна політика держави “пробуксовує”, адже хліб міг би бути трішки дешевшим.

Окрім ціни, пан Іващук звертає увагу і на якість зерна та борошна. Адже через відсутність лабораторій невідомо що потрапляє до нашого столу. До того ж низькоякісне зерно і здешевлені способи його переробки дозволяють власникам міні-млинів відпускати борошно за демпінговими цінами й цим ускладнюють конкурентоздатність комбінату хлібопродуктів.

Якщо держава не почне вживати заходів, підприємства державної форми власності можуть збанкрутувати. Принаймні так застерігає директор хлібокомбінату і пропонує перевірити всі млини щодо наявності акредитованих лабораторій та якості продукції. У разі порушень — заборонити виробництво.

А тим часом влада дещо іншої думки про цю ситуацію. Заступник голови Львівської облдержадміністрації з питань АПК Іван Стефанишин висловив сумніви щодо того, чи можна однозначно стверджувати, хто має рацію, а хто винен. “Зернопереробним підприємствам, як і хлібопекарським, треба конкурувати, щоби продукт був якісний, — зазначив пан Стефанишин. — Окрім того, система реалізації повинна бути на належному рівні. Також неодмінно треба активізувати роботу з промоушину. Це стосується, зокрема, і Львівського комбінату хлібопродуктів — одного з найбільших переробних підприємств регіону. Їм, на мою думку, необхідно на нову систему менеджменту переходити. Адже сама економіка цього підприємства складна через свою вертикальну інтегровану структуру”.

За словами Івана Стефанишина, заплановано незабаром провести спільну нараду із залученням усіх зацікавлених підприємств.

Узагалі, зрозумілим залишається одне: якість борошна засвідчує так званий сертифікат якості. При цьому хлібопекарська фірма, виявляється, не обов`язково повинна мати лабораторію для перевірки якості продукції. Оскільки утримування лабораторії вимагає значних коштів. Цю процедуру можна зробити там, де для цього передбачені умови і засоби. Звісно, не виключатимемо моменти, що на території Львівщини (як, зрештою, й у інших областях) діють тіньові млини, які можуть не мати необхідних для діяльності й безпосередньо виробничого процесу документів.

Як нас поінформували у Львівській обласній державній хлібній інспекції (територіальній інституції, яка контролює якість сільськогосподарської продукції), загалом у Львівській області функціонує 13 сертифікованих підприємств (4 з яких зернопереробні — у Львові, Кам`янці-Бузькій та два у Стрию).

“Багато є приватних млинів, — наголосив начальник Хлібної інспекції Василь Кваша. — Деякі з них із початкового етапу до кінцевого працюють “самі на себе”, приміром, концерн “Еколан”. Так-от, вони своє зерно мелють на борошно і випікають хліб”. Однак, за словами пана Кваші, Держхлібінспекція доступу до приватників не має. Навіть у випадку скарги споживачів хлібної продукції їхні заяви скеровують в органи, уповноважені здійснювати відповідні перевірки.

А тим часом

Торік консолідований чистий прибуток ВАТ “Концерн “Хлібпром” становив майже 5,2 мільйона гривень. А чистий дохід перевищив 300 мільйонів (у 2,2 раза більше, ніж у 2005 році).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.