Львівська архітектура залишається у небезпеці. Про це вже не перший рік голосять громадські організації. Про це несамовито волала «Самопоміч» Садового під час останніх виборів.
«Гості нашого міста вже не вірять, що наші обшарпані будинки можуть бути пам’ятниками ЮНЕСКО. А у самих мешканців міста залишається багато запитань. Чи не захочуть Львів знову виключити зі Списку світової спадщини? Коли місто нарешті почне заробляти гроші, використовуючи цей статус? І чи поверне Львів колись своє старовинне шановане обличчя?», — вибухала риторичними запитаннями газета «Самопоміч» 11 березня, за двадцять днів до того, як Андрія Садового обрали міським головою. А що власне змінилося тепер? Відповіддю на це запитання можна вважати четверговий брифінг в.о. начальника управління охорони історичного середовища Львова Лілія Онищенко.
Пані Онищенко повідомила, що музей меблів на площі Ринок, 9 потребує негайної реконструкції. Отож, управління сподівається провести ремонтно-реставраційні роботи за кошти з державного бюджету до кінця 2007 року. «Реставраційні роботи на площі Ринок, 9 потрібно проводити комплексно, одним заходом, для чого буде необхідно відселити весь будинок», – зазначила пані Онищенко. Крім цього, ремонту та реставрації потребує Музей етнографії на проспекті Свободи, 15. Як повідомила Лілія Онищенко, в будинку пішли тріщини, а також просідає фундамент. Це – одна біда.
Інший клопіт – з міською Ратушею. Дерев’яна сходова клітка, що веде на оглядовий майданчик, перебуває в аварійному стані і потребує негайної реконструкції. Відтак, за словами пані Онищенко, цьогоріч у будинку Ратуші заплановано проведення ремонтно-реставраційних робіт із пристосуванням будинку під адміністративно-презентаційну функцію. На ці роботи з бюджету надано 1 мільйон 500 тисяч гривень. Зокрема, заплановано будівництво окремого ліфту, який підніматиме туристів на оглядовий майданчик Ратуші. Аж страшно робиться! Надумає Андрій Іванович окинути оком увірене йому місто, почне підійматися на чубок Ратуші і, не дай Боже, скрутить собі великого пальця на лівій нозі. Бо сходи – до одного місця. Бо вже рік «самопомічної» влади ні дідька не робиться! Навіть під носом у мера.
Щоправда є сподівання, що порятує нас держбюджет – манна небесна для місцевих чиновників. Копійка – сюди, копійка – туди… Хай Бог прощає! Ми про інше. За словами Лілії Онищенко, мільйон гривень надано з держбюджету на проведення 2007 року реставраційних робіт комплексу Вірменського собору, зокрема, цьогоріч заплановано реставрувати дзвіницю собору. Крім того, до кінця року заплановано завершити внутрішні роботи на площі Ринок, 9 у колишньому архієпископському палаці, на що з держбюджету надано понад 161 тисячу гривень. Триватимуть ремонтно-реставраційні роботи і в будинку Національного музею на вулиці Драгоманова, 42. Для проведення робіт з державного бюджету надано 400 тисяч гривень. Однак, за словами Лілії Онищенко, цих коштів надто мало, адже коштовної реставрації потребують інтер’єри і фасад будинку.
А далі традиційні плачі. Пані Онищенко каже, що цьогорічний бюджет надто малий, аби перекрити потреби реставраційних робіт. Зокрема, той таки Вірменський собор, окрім реставрації дзвіниці, потребує ще й нового перекриття та реставрації стінопису. Щодо відсутності грошей – плачемо, але віримо. Як і багато хто вірив передвиборчим обіцянкам Андрія Садового залучити у місто нечувані інвестиції. Де вони, прошу пана? Похвально, що міська влада визнає проблему. Але не зле було б її ще й вирішувати.
Роман ОНИШКЕВИЧ, „Новий погляд”