або Як розцінювати слова Віктора Януковича про можливість обрання глави держави у парламенті у 2009 році?
Суботнє інтерв`ю прем`єр-міністра України Віктора Януковича журналістові Савіку Шустеру на каналі ІСTV поставило як перед громадою, так і перед вітчизняним істеблішментом більше запитань, ніж конкретних відповідей. Зокрема, пан Янукович (за сприятливих політично-економічних обставин він претендуватиме у 2009 році на посаду президента), відповідаючи на запитання, чи будуть наступні президентські вибори всенародними, чи відбуватимуться у парламенті, заявив: “І той, і інший варіант можливий. Можу припустити, що багато залежатиме від позиції Президента і від позиції опозиції. Якщо це буде проти волі Президента Ющенка — а це означає дестабілізація у країні, — ми на це не підемо. А якщо Президент з цим погодиться і вважатиме, що потрібно змінити форму обрання Президента, можливо, й термін збільшити — тоді це питання обговорюватимуть у коаліції і, ймовірно, це рішення ухвалять”.
Водночас, за словами прем`єра, якщо дестабілізуючим чинником стане сам Президент Ющенко, то тоді не можна не враховувати іншого варіанта — об`єднання коаліції з опозицією, а всім відомо, що “сьогодні БЮТ претендує висунути свого лідера на майбутніх президентських виборах”. Проте Янукович відразу застеріг, що антикризова коаліція взагалі відкидає розвиток цього сценарію.
Нумо жити дружно
Віктор Янукович також не відкинув варіанта висунення власної кандидатури на посаду глави держави за умови, що вибори будуть всенародними. А також зазначив, що він особисто і політична сила, яку він очолює, категорично проти проведення дострокових парламентських виборів, оскільки вони ще більше дестабілізують ситуацію в країні і не дадуть жодної користі.
Отже, Віктор Федорович нарешті публічно надіслав недвозначний меседж Вікторові Андрійовичу, суть якого зводиться до простої формули — нумо, пане Президенте, жити дружно, бо якщо ти підеш війною проти мене, то програєш усе. Мовляв, перш за все тебе “з`їсть” не ПР, а сама пані Тимошенко, якій вже давно сняться президентські апартаменти на Банковій та урочисті прийоми у Маріїнському палаці.
Симптоматично, що такі відверті думки прем`єр-міністр висловив після підписання угоди між БЮТ і “Нашою Україною” напередодні чергового з`їзду НС “НУ”, де Ющенка сватають нарешті відважитись і легалізувати себе як лідера не тільки країни, але й партії. Проте після відвертих застережень Януковича, який свідомо дезавіював тактику і стратегію своєї політичної сили, команді Президента, зокрема його Секретаріату, поставлено певні умови, на які потрібно знайти єдино правильні відповіді. Адже відступати нікуди, позаду — політичне аутсайдерство або достроковий вихід на пенсію.
Дилема Ющенка
Звісно, Президент свідомий того, що черговий шлюб з Юлею Володимирівною, який вже називають шлюбом з розрахунку або “мексиканським серіалом”, — це чергова спроба лідери БЮТ затягнути його у свої обійми і не відпускати доти, доки він виявлятиме хоч якусь активність. Згодом, залежно від ситуації, з почестями або з ганьбою “списати” у відставку виховувати дітей і доглядати за вуликами. Тим паче, пані Тимошенко, як і кожна жінка-актриса, добре знає, як це артистично зробити.
Отже, у Ющенка знову дилема: узаконювати шлюб без любові з Тимошенко чи прислухатися до слів Януковича і відмовитися від “дестабілізуючих дій”, тобто — дистанціюватися від опозиції й бути Президентом усіх українців? За такий мир Вікторові Ющенку обіцяють навіть продовжити строк його повноважень. Другий меседж, на думку політолога Вадима Карасьова, полягає у тому, що на випадок відмови від цього “солодкого пряника” Януковича Ющенкові заготовлено два “батоги” — можливі домовленості ПР з БЮТ або “президентський похід” Януковича у 2009 році.
Розв`язка цього, без сумніву, цікавого сценарію закінчиться вже навесні, коли Ющенко погодиться або відмовиться очолити партію, яка повільно, але впевнено згасає.
Катастрофічний тандем
До речі, за різними соціологічними опитуваннями, більш як 80 % громадян України проти, щоби Президента обирали у парламенті. З цією позицією української громади погоджується і більшість вітчизняних політиків (за винятком комуністів, які б залюбки ліквідували цю посаду) та експертів-політологів.
Так, політолог Володимир Малинкович, коментуючи заяви Януковича, зазначив, що до 2009 року не вдасться змінити Конституцію таким чином, щоби Президента обирали у Верховній Раді. Однак, на його думку, слід рухатися у напрямку парламентської республіки, бо двовладдя заважає Україні через нескінченні конфлікти.
“Але для того, щоби так сталося, треба змінити Конституцію. Референдум тут мало що дасть, тому що після проведення треба займатися його імплементацією, а для цього необхідно триста голосів. Проте їх не буде, оскільки це можливо тільки у випадку, якщо Тимошенко здасть Ющенка. Утім, вона цього не зробить, оскільки сама претендує на президентський пост. Під час всенародних президентських виборів у 2009 році доведеться змагатися з Тимошенко. А це харизматична особа, тому тут потрібний сильний супротивник, якого у ПР сьогодні нема, окрім самого Януковича. Тому, йдучи на президентські вибори, він втрачає дуже важливий пост і йде з першого місця на друге. Але я думаю, що на користь країни йому все-таки потрібно це зробити. Президент і прем`єр повинні бути з одної команди. Потім вже може скластися європейська традиція, коли вони з різних команд. А це відбудеться не завтра. У нас немає такої традиції. І якщо Тимошенко буде Президентом, а Янукович — прем`єром, це буде катастрофа”, — вважає пан Малинкович.
П`ять причин
Експерт Інституту політики Олександр Палій навів аж п`ять аргументів проти обрання глави держави у парламенті. Серед основних — Україна занадто велика держава, в якій існують значні відмінності між регіонами, а отже, є необхідність забезпечення додаткової легітимності центральної влади в цих регіонах. По-друге, Україна є відносно молодою державою, і пряме всенародне обрання Президента демонструє причетність громадян до здійснення влади на загальнонаціональному рівні. По-третє, більшість громадян вважає парламентські вибори нечесними, тож авторитет Президента, обраного парламентом, може бути вкрай низьким, що неодмінно позначиться на дієздатності глави держави.
По-четверте, обрання Президента у парламенті може стати більш затратним, оскільки будуть залучені великі гроші для впливу на народних депутатів.
І, нарешті, українській традиції відповідає наявність сильних як виконавчої, так і законодавчої гілок влади.
“Тому ідея обрання Президента у парламенті є нежиттєвою в умовах сучасної України і такою, що може спричинити ще більшу дискредитацію державної влади у суспільстві”, — вважає експерт.
Довідка
Обрання президентів у парламентах достатньо широко представлене у конституційній практиці європейських країн.
З 27 країн, що вже є членами Європейського Союзу, лише у 8 державах президента обирає парламент. Це — Греція, Естонія, Латвія, Угорщина, Чехія, Мальта, Німеччина й Італія.
Попри те, прямі вибори президента дедалі більше входять у практику. Так, нещодавно було запроваджено прямі вибори глав держав у таких парламентських республіках, як Словаччина і Фінляндія.
Мирослав ГРЕДІЛЬ, “Україна і час”