Убив, захищаючи честь дівчини

Євген ЛАДИЖЕНСЬКИЙ, “Україна і час”

|

“Будеш рипатися — прикінчимо, а дівку пустимо по колу”, — кричали нападники своїй жертві під час катування.

Як повинен поводитися чоловік, коли до його супутниці з непристойною пропозицією чіпляються у барі п`яні залицяльники? А що робити, коли ті ж залицяльники перепиняють потім на вулиці і нещадно б`ють? 48-річний Віктор Домбровський (ім`я і прізвище змінено) знайшов вихід із ситуації. Щоправда, не найкращий. Після жорстокого побиття він відвіз супутницю додому і повернувся до нападника з вогнепальною зброєю.

Нахабні відвідувачі

Віктор Домбровський та Оксана Кульчицька того дня засиділися у барі допізна. Була друга година ночі. Компанія вже збиралася розходитися по домівках, але на завершення вечірки вирішила скуштувати ще по порції дерунів. Зробити останнє замовлення зголосився Віктор. Він став біля барної стійки, і тут до нього підійшов незнайомець міцної статури. Ця зустріч, подальші розмови й події стали фатальними для обох чоловіків.

— Твоя коза? — запитав незнайомець у Домбровського і кинув погляд у бік Оксани.

— Моя знайома, а не “коза”, — відповів Віктор.

— Немає значення, рагуль. Вона мені подобається, і я хочу з нею переспати. Тому зроби так, щоб я тебе тут більше не бачив. Ти зрозумів?

Від таких слів Домбровського аж пересмикнуло. Настрій було безповоротно зіпсовано. Здавалося б, Оксана не давала нікому підстав для залицяння. Увесь вечір тихо сиділа, ні з ким із сторонніх не розмовляла і лише раз вставала з-за столу, щоб купити цигарок. Тож, аби уникнути конфлікту, Віктор із супутницею вирішили забратися геть з бару. Так би мовити, від гріха подалі. Однак залицяльник, а ним виявився 49-річний львів`янин Володимир Поровський, не вгавав. Більше того, разом зі своїм товаришем Анатолієм Торопчиновим він взяв пляшку горілки і, не питаючи дозволу, як справжній господар становища та людина, яка на сто відсотків впевнена у своїй правоті, підсів до Домбровського.

“Чоловіки поводилися вкрай агресивно, — розповів слідчому Віктор. — Володимир сказав, що у нього день народження. Але ми не стали пити. Він весь час підморгував Оксані та шепотів на вухо, щоб вона з ним вийшла. При цьому на мене чоловіки не звертали жодної уваги. Володимир лише пригрозив, мовляв, якщо стану йому на заваді, то він мене “замоче”, а дівку зґвалтує. Ми тоді швидко розрахувалися і вийшли з приміщення”.

Повернувся з пістолетом

Як стверджує Оксана, коли вона з Віктором стояла на тролейбусній зупинці, їх помітили “старі знайомі”. Анатолій, за її словами, схопив Віктора за куртку і спробував затягнути за ріг магазину. Потім нападники повалили Домбровського на землю та почали копати. Дісталося й Оксані — намагаючись підняти Віктора, вона впала, і хулігани завдали їй кулька ударів ногою. “Будеш рипатися, придурку, прикінчимо, а дівку пустимо по колу”, — кричали чоловіки знесиленій жертві й далі катували.

Не відомо, чим би завершився цей інцидент для Віктора й Оксани, якби знущання не помітили правоохоронці, які чергували у цьому районі. Потерпілі розповіли їм про всі обставини сутички, а самі пішли до бару змити зі себе кров.

— Після бійки, — пояснював правоохоронцям Домбровський, — я разом з Оксаною поїхав до себе додому по гроші. Згодом ми викликали таксі, щоб повернутися до бару. Неподалік мешкав мій знайомий, з яким я хотів порадитися, що робити. Я вийшов раніше, а водія попросив відвезти дівчину додому. Утім, як виявилося згодом, таксист відмовився везти Оксану, тож їй теж довелося вийти. За якийсь час, йдучи до бару, Віктор помітив Оксану, а біля неї якогось чоловіка.

Коли Домбровський наблизився до своєї знайомої, то його здивуванню не було меж. Біля дівчини стояв Володимир Поровський. Зауважимо, що на місце побиття Віктор з`явився вже зі зброєю — пістолетом “Чеська збройова”, калібру 9 мм, який придбав улітку 2004 року.

— Поровський тримав Оксану Кульчицьку за волосся, вона намагалася вирватися, — розповів Віктор Домбровський. — Помітивши мене, нападник зовсім не знітився. “Ти ще живий, рогуль?” — запитав він. Я не знаю, що зі мною коїлося у той момент. Пригадую лише, що витягнув пістолет та вистрелив. Якби я цього не зробив, то він мене б убив.

Вину визнав частково

Як з`ясувало слідство, позбавивши життя Володимира, Віктор утік з місця злочину і довго блукав містом. Наступного дня він викинув пістолет за гаражем і притоптав снігом. А згодом сам прийшов до міліції. За твердженнями експерта-психолога, Домбровський у момент скоєння злочину перебував у стані фізіологічного афекту. Під час допиту і на суді Віктор Домбровський свою вину визнав лише частково. Заявив, що якби нападники перші не чіплялися, то вбивства не сталося б. Адже Володимир реально загрожував його життю та честі супутниці.

З моменту затримання Домбровського до часу, коли вирок набув чинності, минуло майже півтора року. Спочатку Залізничний суд Львова присудив йому 10 років ув`язнення. Обласний апеляційний суд змінив термін перебування за ґратами до 8 років. Однак Вікторові Домбровському та його адвокатові і це рішення видалося несправедливим. Вони подали касаційну скаргу до Верховного Суду України. І лише вища судова інстанція пом`якшила покарання, визначивши термін ув`язнення 5 років. Не пощастило і правоохоронцям, які бачили бійку, але не з`ясували суті справи. Прокуратура зобов`язала провести відповідне службове розслідування та притягнути міліціонерів до дисциплінарної відповідальності. А от Торопчинов, на відміну від усіх інших учасників інциденту, так би мовити, відбувся легким переляком — проти нього порушили кримінальну справу за хуліганство, але згодом її закрили у зв`язку з амністією.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.