Начальник обласного управління міліції Михайло Цимбалюк про те чому його називають „людиною Медведчука” та про власні професійні якості.
Минає місяць від часу призначення на Львівщині начальником УМВСУ області Михайла Цимбалюка. За цей час новий генерал уже встиг пообіцяти нагороди місцевим правоохоронцям за розкриття важких злочинів. Премії становитимуть від 500 до тисячі гривень. Щоправда, наразі місцеві міліціонери цим не скористалися, а спокійно продовжують працювати в звичному режимі. Тим паче, що кадрових революцій новий генерал теж пообіцяв не робити. Про це та інше – в інтерв’ю з начальником УМВСУ у Львівській області, генерал-майором Михайлом Цимбалюком.
Пане генерале, за які професійні якості, на Вашу думку, Вас призначили саме на Львівщину?
Мені здається, що під час призначення врховувався і досвід роботи в інших підрозділах міліції, і досвід роботи начальником УВС у Рівненській області, ще перед тим я працював на багатьох посадах у Тернопільській області. Крім того, в мене є досвід роботи в центральному апараті, бо я очолював один з департаментів. Також немало важливо, що я – уродженець Івано-Франківщини. І мені здається, що менталітет Львівщини подібний на той, який є на Тернопільщині та Франківщині.
Це означає, що цих якостей бракувало попередньому генералові, якщо його таки „перекинули” на іншу область?
Я би так не сказав. Ми люди військові, готові служити там, де скажуть. Коли мене призначали, це була просто чергова ротація. Такі ротації відбуваються раз на рік, раз на два роки. І мають вони як позитивні, так і негативні наслідки.
– Дехто вважає, що такі часті ротації спричиняють до того, що „вимивається” професійне ядро, оскільки новий генерал приводить з собою нову команду, якій потрібно всі справи вивчати „з нуля”.
– Я належу до тих людей, які дуже виважують кожне кадрове призначення. Тож кадрової революції не буде. Буде звична повсякденна робота. Я вважаю себе демократичним, але принциповим. Намагаюся ставитися до підлеглих так, як би хотів, щоб вони ставилися до мене. Передусім ціную порядність і професіоналізм. На першій нараді я сказав, що для мене немає чужих і своїх, що всі підлеглі для мене однакові. І майбутня кар’єра залежатиме від того, як вони себе зарекомендують на тій чи іншій посаді. Я робитиму ставку на тих професіоналів, які вже працювали в області. А тут є дуже багато професіоналів, які вміють працювати і знають, як це робиться. Тому нема потреби запрошувати сюди людей з інших регіонів.
Про кримінальні традиції на Львівщині
– Як Ви гадаєте, Львівщина відрізняється від інших регіонів? Якщо так, то чим?
– Звичайно, відрізняється. Навіть від інших західних регіонів. Передусім своєю масшабністю, своєю специфікою. Приємно, коли область має свою ідентичність, не таку, як інші області. Львів – це велике потужне місто, яке має свої традиції як в суспільно-політичному, так і кримінальному плані.
– Про які кримінальні традиції йдеться?
– Останнім часом почастішали випадки незаконного заволодіння транспортними засобами іноземців, які приїжджають сюди у справах або просто в гості. Це традиція, яку потрібно негайно змінювати. Але вона буде зламана тоді, коли правоохоронні сили області будуть володіти ситуацією і наводити лад. Також на Львівщині велика проблема – це охорона громадського порядку. Йдеться про крадіжки мобільних телефонів, квартирні крадіжки. Специфіка регіону – це трасові злочини, контрабанда, яка є чи не найбільшою у нашій державі. Крім того, через Львівщину проходять транснаціональні канали перевозу наркосировини. Тож треба скерувати всі зусилля, щоб створити спеціальні групи, підрозділи оперативників, які мають працювати в цьому напрямку. Також є проблеми по земельних питаннях та лісовому господарству. Треба нарешті припинити незаконну вирубку лісу. Ці всі фактори роблять область складною і специфічною.
– Попри вищезгадані „традиційні злочини”, раніше рідко можна було почути про вбивства або замахи на бізнесменів. Натомість за кілька останніх років убивства бізнесменів у Львові вже починають сприйматися громадськістю як щось нормальне. Які, на Вашу думку, чинники спричинили можливість виникнення такої ситуації?
– Відслідковуючи статистику, можна ствердити, що Львівщина, на щастя, не є найбільш криміногенною областю в плані замахів на вбивства і вбивств. Просто в інших регіонах, економічно потужніших, такі злочини не стають настільки резонансними, як на Львівщині. Але це, звичайно, жодним чином не знімає відповідальності з правоохоронців. Кожен злочин повинен бути розкритий. У певний момент була втрачена пильність правоохоронців, володіння оперативною обстановкою. Злочинці це все дуже чітко відчувають і скоюють злочини там, де, на їхню думку, вони можуть залишитися непокараними. А якихось надзвичайних причин ані політичних, ані економічних немає. Просто потрібно правоохоронцям чітко виконувати свою роботу. І краще злочин попередити, ніж потім його розкривати.
– Отже, злочини можна попереджувати?
– Звичайно. На сьогоднішній день управління внутрішніх справ володіє всіма засобами для того, щоб відстежувати ситуацію, яка відбувається у кримінальному світі, і на неї впливати, аби запобігти злочинам.
– Чому ж, на Вашу думку, ці запобіжні заходи не застосовувалися раніше?
– З етичних міркувань я не хотів би коментувати і давати оцінку своїм попередникам. Я думаю, що громадськість це робить краще за мене.
– Ваш попередник регулярно обіцяв розкрити злочини в певний термін. Губернатор обіцяв, що начальник УМВСУ піде з посади, якщо за якийсь час не розкриє злочин. У результаті злочини залишалися нерозкритими, а начальник продовжував працювати. Що обіцяєте Ви? Чи маєте якісь вказівки розкривати злочини в певний термін?
– Насправді термінів таких ніхто не ставить, тому що люди, які розкривають злочини, знають, що це неможливо і, що не все залежить від міліції. Є об’єктивні і суб’єктивні на те причини. Можу лишень пообіцяти, що термінів жодних я встановлювати не буду, бо це в першу чергу самих себе ставити в незручне становище, та тих фахівців, які працюють над розкриттям вдень і вночі.
– Вас іноді називають „людиною Медведчука”. Можете прокоментувати, звідки взялося таке означення?
– Я чув про ці чутки. Коли я працював губернатором Тернопільської області, то інколи зустрічався з цією людиною на нарадах. Але особистих близьких стосунків не маю. Чутки передовсім люди поширюють через брак інформації. Я не належу до жодної з політичних партій, а симпатизую тільки народу України і міліції, у якій я служу.
Діти Януковича можуть служити в міліції
– Пане генерале, поясніть, будь ласка, що означає термін „погашення судимості” і як гасять судимості?
– Погашення судимості може відбуватися у залежності від терміну давності та від тяжкості скоєних злочинів. Судимості погашають згідно з чинним законодавством і погашення судимості здійснюють через суд чи через давність.
– Особа з погашеною судимістю може служити в міліції?
– Ні. У нас є чіткі нормативні документи про те, що особа, яка була притягнута до кримінальної відповідальності, незалежно від погашеної чи непогашеної судимості, не має права служити в органах внутрішніх справ. Це стосується у тому числі його близьких родичів. Якщо навіть трапляються такі випадки, то це швидше винятки.
– Йдеться про дискусію у суспільстві, коли прем’єр-міністр з погашеними судимостями керує міністром внутрішніх справ. Це при тому, що людина з погашеною судимістю не змогла би, мабуть, влаштуватися у міліцію навіть прибиральницею…
– Я як заслужений юрист України можу дискутувати на цю тему. Трапляються випадки, коли, для прикладу, діти з батьками взагалі не проживають, і виявляють бажання служити в органах внутрішніх справ, а ми їм відмовляємо тільки тому, що батько колись в молодості скоїв якісь хуліганські дії. Виникає запитання: чи маємо право ми судити дитину? Чи може дитина відповідати за гріхи своїх батьків?
– Тобто діти Януковича, якби виявили бажання, могли би служити в міліції?
– Звичайно. Я би не хотів говорити про конкретний випадок, але в загальному це питання дуже дискусійне. Якщо до нас звертаються повнолітні особи, які все життя хотіли служити в міліції, а ми відмовляємо через вищеназвані причини, то це, на мою думку, не зовсім справедливо. Зокрема, за радянських часів не мали права служити в МВС діти репресованих. Час іде, є нові суспільно-політичні та політичні умови. Мені здається, що ці накази вже треба переглядати.
Ольга ІГНАТОВА, „Новий погляд”