"Львівприлад" -- нікому не потрібний прилад

Андрій ХОРУНЖАК, “Україна і час”

|

Державне підприємство “Львівприлад” сьогодні нагадує, за перепрошую, стареньку корову, яку господар-невдаха в особі держави привів на торги.

2 лютого цього року Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області (РВ ФДМУ) опублікувало інформацію про проведення аукціону з продажу “Львівприладу”. Відповідно до закону, через 50 днів після згаданої дати повинен відбутися аукціон. Але цього може й не статися, якщо не знайдуться покупці.

За інформацією ЗІКу, наразі РВ ФДМУ Львівської області отримало 5 заявок. Щоправда, голова Фонду Наталія Горлач розповідає, що цих п`ятеро юридичних осіб звернулися з бажанням отримати дозвіл на оглядини підприємства. Якщо точніше — ознайомитися з технічною документацією щодо будівель. Підприємство як таке їх не цікавить. Географія заявників досить куца: Львів, область і Харків.

Якщо так триватиме й надалі, то ДП “Львівприлад” взагалі не зможе дочекатися аукціону. Адже, визнає Наталія Горлач, спосіб продажу є непростим, а майбутній власник повинен зберегти діяльність підприємства, майже три сотні робочих місць, залучити кошти на модернізацію та вдосконалення виробництва, і, що найскладніше, з 2008 року валовий дохід мусить становити не менше 10 мільйонів гривень.

“За останні чотири роки таким способом в Україні не продавали жоден об`єкт, — розповідає пані Горлач. — Процедура передбачає два етапи. На першому подають кваліфікаційні документи і бачення розвитку підприємства. Потім засідає комісія з проведення аукціону, яка розглядає усі документи, формує учасників аукціону. Після цього опрацьовують остаточний варіант договору купівлі-продажу, а вже потім учасники вносять 10 % застави для участі в аукціоні”.

За словами технічного директора “Львівприладу” Михайла Монтицького, завод уже п`ять років як не працює. Після трьох років санації і спроби виготовляти якісь застарілої модифікації прилади підприємство нині займає 3,6 гектара землі. Приміщення не опалюють уже впродовж трьох років. З колишнього 12-тисячного колективу сьогодні залишилося приблизно 280 людей. Та й ті вже три місяці не отримують зарплати.

Фонд державного майна вже продав частину підприємства. Так би мовити, найбільш ласі шматки. Йдеться про кілька філій, Будинок культури і базу відпочинку.

Михайло Монтицький вважає, що поновити роботу заводу буде досить складно. За його словами, щоби завод забезпечував свою діяльність, йому потрібно 30 мільйонів гривень. Проте на теперішній території відновити повноцінне виробництво не вдасться. Гальванічний, ливарний цехи, наприклад, не дозволять запустити через екологічні вимоги. Та й сподіватися нема особливо на кого.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *