Пригоди італійця у Львові

Євген ЛАДИЖЕНСЬКИЙ, “Україна і час”

|

Міліціонери повернули іноземцю викрадене майно.

Львівська міліція коли хоче, то таки може продемонструвати рівень професіоналізму найвищого ґатунку. Навіть не гірший, ніж, скажімо, у нишпорок із славетного Скотланд Ярду. Принаймні 56-річний громадянин Італії Антоніо П. (ім`я змінено з етичних міркувань) у цьому впевнений на всі сто відсотків. До такого висновку італійця наштовхнув досить неприємний випадок, який стався з ним торік у Львові.

Із сонячної Італії сеньйор П. в Україну приїхав сім років тому. У незнайомій державі італієць, на диво, доволі швидко адаптувався. Його не лякали ні побутові незручності, ні вологий клімат Львівщини. Навпаки, підприємливий іноземець вивчив українську мову, а головне — зметикував, що, вклавши певні кошти, тут можна заробити не менші гроші, ніж на Апеннінах. Тож винайняв помешкання, започаткував свою справу — фірму з пошиття жіночої білизни — і через деякий час почувався в Україні, неначе на батьківщині. Все йшло тихо і гладко, допоки він не стикнувся з кримінальним світом Львова.

Не відчиняйте незнайомцям двері

Той нещасний вечір Антоніо П., очевидно, запам`ятає до кінця своїх днів. Вільний час після напруженої роботи він планував провести вдома з Іриною — знайомою та співпрацівницею. Була восьма година вечора. Господар і гостя повмощувалися у кріслах та налили у келихи вино. Аж раптом їхній романтичний настрій порушив дзвінок у двері. Оскільки Антоніо не чекав цього дня більше ніяких візитерів, то про всяк випадок запропонував Ірині вийти на балкон, а сам пішов до коридору.

— Через дверне вічко, — розповів міліціонерам Антоніо П., — я побачив незнайомого чоловіка. У руках він тримав аркуші паперу та олівець. Незнайомець сказав, що він з “Львівобленерго” і хоче зняти показники з лічильника. Підозрювати його у чомусь лихому у мене не було жодних підстав, тому я сміливо відчинив двері.

Далі події розгорнулися за класичною схемою пограбування. Услід за “енергетиком” у квартиру ввірвалося ще двоє “помічників”. Антоніо П. навіть не встиг зрозуміти, що коїться, як опинився на підлозі. Грабіжники затягнули іноземця до кімнати і зачинили за собою вхідні двері до помешкання. Аби продемонструвати господарю серйозність своїх намірів, вони зв`язали Антоніо шнуром від телевізора та стали почергово завдавати йому ударів в обличчя. “Де ховаєш гроші?” — запитав один з нападників та витягнув ножа.

— Я дуже перестрашився грабіжників, — зізнався потерпілий слідчому, — і сприйняв їхні загрози цілком реально. Попросив, щоб перестали бити, і сказав, де лежать гроші. Там було 2 тисячі гривень і 500 євро. Однак цієї суми грабіжникам виявилося мало. Тоді я віддав їм портмоне зі 120 євро та 3 кредитними картками. Потім вони витягнули у мене з піджака ще й паспорт громадянина Італії.

Нападники загалом хазяйнували у чужому помешканні близько 20 хвилин. За цей час вони поцупили музичний центр JVS, 2 годинники, DVD-диски, 3 мобільні телефони, кілька пляшок італійського вина, коньяку, мартіні, кашемірове пальто, 2 пари чоловічих штанів та навіть Іринину куртку, яка висіла в коридорі.

Комісар Катані відпочиває

Коли небажані гості покинули помешкання, Антоніо П. і не сподівався, що зловмисників упіймають. Семирічне перебування в Україні, мабуть, давалося взнаки. Проте, як сказав Гліб Жиглов, персонаж відомого фільму “Місце зустрічі змінити не можна”, злочинність у країні визначається не кількістю злодіїв, а умінням влади їх обеззброювати. За два дні після пограбування міліціонери Залізничного райвідділу міліції таки зуміли затримали нападників. Як встановило слідство, їх було троє: Іван Стриж і двоє раніше суджених Ігор Кріль та Олег Цірко.

З`ясувалося, що перед пограбуванням хлопці випили горілки на квартирі знайомої. Чоловікам було нудно. Тож подалися на вулицю Кульпарківську випити по кілька келихів пива. А коли зайшли у перший-ліпший під`їзд справити природну нужду, вирішили пограбувати квартиру. Все відбувалося спонтанно, так би мовити — повна імпровізація. Хлопці піднялися на другий поверх та подзвонили до помешкання. Двері ніхто не відчинив. Тоді у другу квартиру. Після третьої спроби двері, на свою біду, відчинив італієць…

Нині всі нападники перебувають за ґратами. Залізничний суд за статтею 186 ч. 3 (грабіж, поєднаний з проникненням у житло, що завдав значної шкоди потерпілому) засудив Стрижа до п`яти років і шести місяців позбавлення волі. Кріль отримав п`ять років, а Цірко — чотири.

Невідомо, чи стикався з роботою поліції Антоніо у себе на батьківщині, але оперативність українських міліціонерів його просто вразила. Ще б пак! За лічені дні вони схопили кривдників та ще й повернули награбоване. Зворушений таким ставленням до роботи, він навіть звернувся до міліцейського керівництва зі словами подяки.

“Коли я зумів звільнитися від нападників, то був приємно здивований, що мене не залишили напризволяще у чужій країні, — йдеться у листі Антоніо П. — Лікарі поставилися до мене з великою увагою та фаховістю, що я пам`ятатиму довіку. Та найбільше мене вразило, що лише впродовж двох днів міліції вдалося знайти не лише злочинців, а й тих, хто був причетний до злочину. Крім того, мені повернули усі вкрадені речі. У цьому листі я хотів би висловити свою вдячність за вашу роботу. Мушу сказати, що ви спрацювали як одне ціле, ваші професіоналізм та оперативність можна порівняти з роботою Скотланд Ярду”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.